Александр Веревкин – о ЗУ «Об образовании», который ударил соседние страны в спину

181

Экс-редактор газеты «Запорожская Сич» Александр Веревкин написал, что ЗУ «Об образовании» сильно встревожил соседние страны и объяснил, почему Верховная Рада приняла этот закон.

ЯК МИ ВДАРИЛИ СУСІДІВ У СПИНУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Нещодавно прийнятий Верховною Радою Закон України «Про освіту» викликав чимало дискусій. При цьому, що цікаво, точаться вони не стільки в Україні, скільки на міжнародному рівні. Свої претензії до України висловили Угорщина, Румунія, Молдова і навіть дещо віддалена Болгарія. «Україна вдарила Угорщину в спину, внісши поправки в закон про освіту, який сильно порушує права угорської меншини», — сказав глава МЗС Угорщини Петер Сіярто. Польща була більш поміркованою – лише закликала до консультацій. Росія, звичайно, теж не промовчала. Попри все це Президент України закон підписав. Що ж так стривожило наших сусідів? Чому вони так хвилюються особливостями нашої освітньої галузі?

Ніби то дипломати сусідніх країн говорять, що їх хвилює обмеження прав нацменшин на отримання освіти рідною мовою. Сьома стаття зазначеного закону встановлює, що, починаючи з 1 вересня наступного року, діти нацменшин навчатимуться рідною мовою лише в дитсадках і в початковій школі, паралельно вивчаючи українську як предмет. А починаючи з 5 класу всі предмети вивчатимуться державною мовою. При цьому рідна вивчатиметься як предмет. Зараз усе навпаки. «Згідно з офіційною статистикою, в Україні навчається близько 400 000 дітей національних меншин у 735 навчальних закладах, — повідомила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич. — У цих школах навчання здійснюється мовами національних меншин, при цьому українську вивчають як предмет, на що відводиться 2 години на тиждень». На Закарпатті крім шкіл є ще професійно-технічні навчальні заклади і виш, де викладання – угорською мовою. Назагал угорських навчальних закладів у цій невеликій за кількістю населення області – близько 176. І це при тому, що 80,5% населення Закарпаття – етнічні українці, і лише 12% — угорці. Румунських шкіл в Україні ще більше – близько 200, щоправда, розташовані вони здебільшого в двох областях — Закарпатській та Чернівецькій.

Міністр зазначила, що ситуація, яка склалася, «робить заручниками дітей цих мовних меншин і ізолює їх в межах громади». Сказано дуже дипломатично. Угорським дипломатам вчитися й вчитися. А якщо сказати не дипломатично, а правду, то ситуація не «ізолює в межах громади» цих дітей, а навпаки, просто виштовхує їх після школи за кордон.

За офіційною статистикою Українського центру оцінювання якості освіти, в 2016 році більше 36% випускників Закарпаття склали зовнішнє незалежне оцінювання з української мови з результатом від 1 до 3 балів за 12-бальною шкалою. 60,1% школярів, що відносяться до угорської і румунської меншин і, відповідно, складали ЗНО з математики та історії України однією з цих мов, взагалі не подолали поріг склав / не склав з тестування з української мови. А це означає одне – продовжувати навчання у вишах, а потім працювати за фахом кращі учні зможуть тільки в Угорщині або Румунії.

«Кому вони там потрібні?» — можливо, скажете ви. Ще й як потрібні! Населення всіх без винятку європейських країн невпинно «старіє». До того ж, молоді угорці, румуни, поляки шукають кращої долі ще далі на Заході – у розвинених і багатих країнах Євросоюзу, в США. Для того, щоб у країні не залишилися самі пенсіонери, наші західні й південні сусіди роблять усе, щоб поповнити трудові резерви за рахунок працездатних, а особливо молодих українців.

Кілька фактів. Якщо на вулицях деяких Закарпатських міст і сіл запитати час, багато хто назве вам не київський, а східноєвропейський час, як в Угорщині. Близько 110 тисяч закарпатців отримали угорське громадянство за спрощеною процедурою. (Таким же поширеним є явище видачі румунських паспортів мешканцям Чернівецької області й Закарпаття). А одна з умов отримання угорського паспорта– складення іспиту на знання угорської мови. От де знадобилися школи з угорською мовою викладання! Не дарма ж викладачі угорської мови Закарпаття щороку отримують з Угорщини заохочення в розмірі 500 євро. Іншим учителям поталанило менше. Із Закарпатської області почали масово виїздити вчителі на роботу до європейських країн. Про це заявив голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль під час всеукраїнської селекторної наради під головуванням Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. «Із Закарпаття масово виїжджають вчителі – в Угорщину, Словаччину, Румунію, Чехію», – сказав голова Закарпатської ОДА. — У нас є деякі школи, можна сказати, напівпорожні, лишилися двоє-троє вчителів».

Отже, картина жахлива. Але в Угорщині не заради благодійності витрачають по 500 євро для українських учителів угорської мови. Там розуміють, що дати освіту своїм майбутнім робітникам все одно дешевше в Україні і за рахунок України. Школи ж ми утримуємо і зарплату вчителям ми платимо. 15 вересня прем’єр-міністр Володимир Гройсман провів презентацію проекту Державного бюджету України на 2018 рік. 217,5 млрд гривень – витрати на освіту. Це найбільша стаття Держбюджету. Ледь не чверть усього його обсягу. При цьому, як зазначив заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей, близько 10% учнів навчаються на інших мовах.

Таким чином, стогін про права нацменшин на навчання рідною мовою, який ми чуємо з-за кордону, насправді зовсім не про права, а про гроші. Про дуже великі гроші. Та навіть більше. Йдеться взагалі про існування країни. Хоч їхньої, хоч нашої. Адже у країни без молоді немає майбутнього.

Наприклад, Польща зараз, у відповідь на наш безвіз, суттєво підняла заробітну платню для українців. А українським молодим сім’ям, які офіційно працюють у Польщі, надаються такі ж пільги, як і польським сім’ям. Надаються пільгові кредити на придбання житла (відсотки частково сплачує держава), надається допомога сім’ям з дітьми (500 злотих або 120 євро на місяць на другу й наступну дитину, а якщо родина незаможна – то й на першу). І масштаби явища дуже суттєві. Зараз роботодавці платять страхові внески більш ніж за 270 тисяч українців. І кількість їх невпинно зростає. Загалом же (включно з незастрахованими) станом на 2016 рік у сусідній державі працювало близько 770 тисяч українців. Більше за населення Запоріжжя! Про це свідчать дані дослідження, яке підготував польський центробанк спільно з Варшавським університетом. «Це означає, що протягом трьох останніх років кількість таких працівників зросла майже в чотири рази. Є всі підстави говорити, що така динаміка збережеться і в цьому році», — йдеться в дослідженні.

То ви й зараз питаєте: «Кому ми там потрібні?» Зростає й кількість українців, які хочуть залишитися в Польщі назавжди. Минулого року вид на проживання в Польщі попросили 95,5 тисяч українців, що становило 68% від загального числа звернень.

Можливо, хтось вважає, що ці негативні тенденції стосуються тільки західного регіону нашої країни – Галичини й Волині. Уже ні. Нещодавно був на зустрічі приватних підприємців. На питання: «Як справи?» одна з них відповіла: «Працюю за трьох!» І пояснила: дві продавчині подали заяви й поїхали працювати в Польщу. Така ж ситуація й на промислових підприємствах Запоріжжя, де зараз найбільша проблема – гострий дефіцит робітників і технічних спеціалістів. Скоро взагалі не буде кому працювати. Всі їдуть розвивати економіку Польщі, Росії та інших країн.

У цій ситуації виживуть і розвиватимуть бізнес лише ті роботодавці, які зрозуміли, що кадровий ресурс цінніше за залізо, енергоносії і все інше й вкладатимуть інвестиції перш за все в найнятих ними людей. Це й є найважливіший виклик сучасності. Енергозбереження – добре, а збереження людей – набагато важливіше! На жаль, цього не розуміють навіть ті, хто вважає, що спрямовує наше суспільство в належному напрямку. «Зростання заробітної плати в державному секторі і деяких частинах приватного сектора було дуже високим у порівнянні з інфляцією. Якщо така ситуація буде зберігатися, це негативно позначиться на рентабельності і конкурентоспроможності, а, зрештою, загрожуватиме повернути Україну туди, де вона була три роки тому», — сказав перший заступник голови МВФ Девід Ліптон. Він вважає, що Україна буде не в змозі конкурувати на міжнародному рівні. Можливо, він у чомусь і правий. Але якщо не піднімати зарплату, то дуже скоро «конкурентоспроможна» Україна взагалі перетвориться в безлюдну пустелю, де житимуть хіба що пенсіонери. Тільки хто їм платитиме пенсію?

Тепер повернуся до статті 7 Закону «Про освіту». Це лише один з елементів самозбереження держави, який має пряме відношення до економіки. Невеликий, але необхідний елемент. І до цього треба й нам, «російськомовним» поставитися з розумінням. І дітям пояснити, що українську мову вчити треба, бо це й для кожного з нас елемент самозбереження, своєрідний заговір від «рускава міра». І намагатися говорити українською, щоб подавати дітям приклад. Лише так ми зможемо стати господарями в своєму домі. Як сказав Тарас Шевченко, «В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля».

Читайте в Facebook…