Єпископ Фотій: «За логікою Митрополита Луки мільйони українців відправляться в пекло»

6476
Єпископ Фотій

Кричуща ситуація, що сталася під час похорону трагічно загиблого малюка з Запоріжжя, здається, нікого не залишила байдужим.
Відмова священиків Московського патріархату відспівувати дитину через те, що вона була похрещена в храмі Київського патріархату, обурила громадськість. Сьогодні тисячі українців у всіх містах принесли до церков Московського патріархату свічки та іграшки на знак протесту дій його священнослужителів.

Цинічний вчинок священиків змусив суспільство знову заговорити про протистояння патріархатів. Адже випадку на процесії передували сотні дій, тисячі заяв та звернень, які м’яко кажучи, були незрозумілими для пересічних громадян.


Враховуючи це, ми вирішили поспілкуватись з
Єпископом Запорізьким і Мелітопольським Запорізької єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату Фотієм. Про зухвалу відмову, конфлікти церков, та роль патріархатів у суспільстві – далі в інтерв’ю.


— Перш за все прошу пояснити читачам різницю між Київським та Московським патріархатом.

— Єдина різниця – ми маємо незалежну церкву України. Залишилося тільки отримати визнання іншими православними церквами. Духовно релігійний центр Київського патріархату знаходиться в Україні в місті Києві, в Московському Патріархаті – як би вони не возвеличували митрополита Онуфрія, не давали йому титули «Київського і всієї України» на сьогоднішній день їхнім патріархом, тобто предстоятелем церкви є патріарх Кирил, який знаходиться в Москві. Більше ми нічим не відрізняємося.

Багато хто хоче бачити «мовний конфлікт». Але ж такого немає. У нас служать не тільки українською. Головне – щоб молитва, яку вимовляє священнослужитель була зрозумілою людям, які знаходяться в храмі. Є служби  болгарською мовою, наприклад в Приазовському чи Бердянському районах. Є приходи, в яких переважає російськомовне населення, і вони хочуть, щоб службу вели старослов’янською мовою. За кордоном, де служать наші священники, молитви говорять англійською, італійською, німецькою, французкою мовами.
Краще сказати пару слів зрозумілою мовою, щоб і розум, і серце прилинули до Бога, чим сказати тисячі слів на тарабарщині.
Наша молитва – це спілкування з Богом, а Бог розуміє всі мови.

— Як ви розцінюєте ситуацію, що сталася на похороні малюка?

— Я не можу давати оцінку священнослужителям, які не є кліриками моєї єпархії. Перш за все я хотів би висловити слова співчуття батькам цієї дитини, по-друге, мною дано розпорядження по всіх храмах Запорізької області служити за упокій його душі.

— Якщо віддзеркалити ситуацію – уявімо, що подібне сталося з людиною, хрещеною в Московському патріархаті, чи відспівали б її представники Київського патріархату?

— Так. У нас немає жодних причин цього не робити. У нас немає перепон. Людина хрещена, отже вона є членом церкви. Перепони є у представників Московського патріархату. Вони все це видумали і не знають, як з них вийти. Є питання, які ставила наша церква. Зокрема, на якій підставі вони перехрещують людей, хрещених в Київському патріархаті? І відповіді немає.

Сьогодні Митрополит Лука каже, що ми невіруючі. Можливо в нього є прилад вимірювання божої благодаті? Досить лякати людей цими казками.
Суть їхньої церкви вони показали на сході нашої держави. На сьогодні вони не покарали жодного священика, який зі зброєю ходив і закликав до агресії, приховував терористів і робив державні перевороти. А у нас єпископ, який просто сфотографувався зі зброєю в руках був позбавлений кафедри. Якщо детальніше – пару років тому Закарпатський владика поїхав в АТО везти хлопцям допомогу, взяв зброю в руки і сфотографувався. Його одразу зняли з кафедри під керівництвом церкви. Тому що це неприпустимо для служителя.

— В Московському патріархаті Київський вважають розкольниками і безбожниками. А як ви ставитеся до них?

— Ми прагнемо діалогу, примирення і об’єднання, щоб ми були разом. Але тільки за однієї умови – щоб це була церква, повністю незалежна від будь-кого.

У Московському патріархаті кажуть, що вони незалежні від Москви. Навіщо свідомо обманювати людей? Брехня ж починається з самої назви. Сьогодні все частіше в офіційних назвах прибирається приставка «Московський патріархат», а пишеться лише «Українська православна церква». А потім ми заходимо в церкву і чуємо: «Молимся о великом господине нашем святейшем патриархе Кирилле, патриархе Московском и всея Руси».

Є такі, що умисно не називають Кирила в молитвах, щоб не викликати гніву серед вірян, бо знають, що в разі, якщо патріот почує в молитві «патріарх Кірілл» буде тому священику непереливки.  Але ж священнослужитель, який не поминає на богослужінні свого предстоятеля згідно канонам стає раскольником. Тобто наявний факт протиріччя самим собі.

Взагалі, в більшості людей немає конфесійного визначення. Людина йде в храм який є біля дому, або який йому просто подобається і не замислюється над тим, якого вона є патріархату.
Але за логікою Митрополита Луки багато мільйонів українців відправляться в пекло. Тобто віруюча людина, яка вірить у Бога, і хоче молитися своєю мовою в своїй церкві, йде в пекло. Тому що не молиться о «святейшем патриархе Кирилле».

—  Ви намагалися знайти спільну мову з Лукою, з представниками Московського патріархату?

— Владика Лука не хоче діалогу і він постійно тільки робить нападки і на мене особисто і на нашу конфесію. Мене він іменує «Александр Сергеевич, которого СМИ называют епископ Фотий». Інші його буремні речі ви чули.

Але ж коли були перші зустрічі комісій наших церков була домовленість називати титулярно один одного.

В нашому патріархаті немає міжконфесійного протистояння – ми дружимо і спілкуємось з представниками греко-католицької церкви, протестантської, та інших церков. Ось наприклад зараз на площі Фестивальній стоять будиночки, в яких безкоштовно роздається чай, кава або смаколики. Це церкви домовилися між собою і поділили дні хто коли чергує . Ми проводимо спільні заходи, разом молимося за Україну. Але на всіх цих заходах ніколи немає представників Московського патріархату. Вони окремо собі роблять заходи. То хто не шукає єдності? Ті, хто зібралися разом?

Молитва за Україну представників різних конфесій під час заходу з вшанування пам’яті жертв Голодомору

— Повертаючись до інциденту на похороні. Як на вашу думку можна уникати подібного?

— Причина цього конфлікту криється зовсім в іншому. Вона полягає в самому понятті ритуальної служби, яка є в Запоріжжі. Вони не звертають увагу на конфесійну приналежність людини, яка звернулась за їхніми послугами. Були випадки, коли наші віряни йшли до служби і їм там нав’язували священика, який «вже входить в пакет послуг». І коли вони казали, що хочуть бачити священника Київського патріархату робітники служби їм відповідали, що вони «раскольники» та одразу пропонували свого батюшку.

Ось питання до цих священників: коли ви відспівували наших віруючих, не знаючи, що вони є прихожанами Київського патріархату ви переступали канони?

Питання друге – це вже священики мені жалілися. Приїзжаємо на похорон, а людина виявляється взагалі не хрещена, або самогубця. Але ж для працівників служби такі моменти неважливі – вони в них не заглиблюються.

Я не кажу, що всі ритуальні служби погані, але коли я читав коментар керівниці, яка займалася похороном загиблої дитини, то вона мене просто вразила. Вона казала, що в Запоріжжі є тільки два храми Київського патріархату. Але ж храмів дев’ять. Плюс Нижня Хортиця, Долинське, Балабіне – це все наші храми.

Насправді ми вже йдемо до вирішення цих конфліктів.

Коли людина народжується її рідні йдуть в церкву – домовляються зі священиком і звершується таїнство хрещення. Ця дитина приєднується до тіла Христового до церкви Христової. Чому коли людина приймає останнє своє таїнство – таїнство смерті, священнослужителя шукають через чужих людей? Чому не піти до церкви де є священик? Особливо це стосується тих вірян, які постійно ходять до храму. І це при тому, що в розцінках служби йде левова доля підприємству, адже насправді всі послуги вартують вдвічі нижче. Наприкінці 2017 року ми почали перемови з ритуальними службами Запоріжжя, щоб створити асоціацію православних ритуальних служб. Головна ідея – повернення до православних традицій поховання. Щоб якщо є можливість людину заносити в храм, як належить по церковним законам, а не десь на вулиці. Я думаю після Різдва ми підпишемо договір про співпрацю. Ми хочемо захистити наших віруючих і щоб таких ситуацій більше не повторилось.

— А щодо глобального вирішення протистояння патріархатів? Який вихід з цієї ситуації ви бачите?

— Як я вже казав, протистояння є з одного боку. Ми хочемо єднання.
Взагалі кожна церква проходила через процедуру визнання. Зараз йде період становлення
Протистояння буде до тих пір, поки українці не зрозуміють, що об’єднання церков йде знизу. Коли віруючі змусять своїх пасторів бути разом. А це відбудеться тоді, коли народ протверезіє. Багато хто на сході вже побачили, що таке проповідь в русском міре.
Візьмемо Майдан. Де були священики Московського патріархату – з «богоизбранным президентом Януковичем», і де була церква Київського патріархату – разом з народом стояла на Майдані. Я особисто стояв на Майдані. І представників Московського патріархату там не було, натомість деякі з них проклинали тих, хто вийшов за свободу.
Поки ми будемо дозволяти їм робити таке на нашій землі – в нас ніколи не буде визнання. Визнають, коли будемо в єдності всі разом.

Священнослужителі єпархії передають допомогу дому милосердя, який знаходиться на окупованій території

— Скоро Різдво. Що ви побажаєте українцям?

— Я бажаю, щоб та зірка, яка осяяла волхвам правильний шлях до Бога і нам освітлювала наш життєвий шлях.
На Різдво ми будемо молитися Іісусу Христу, щоб він послав кожному з нас своє небесне благословення, щоб в нашій державі був мир і спокій, щоб закінчилась війна.

Окремо хочу привітати всіх військовослужбовців. Я бажаю, щоб Господь вас оберігав  і повертайтеся до своїх сімей живими і здоровими. Вас люблять і чекають на цю різдвяну вечерю.

Аліса Сисоєва

Загрузка...