“Іноді наші серця не відчувають нічого, окрім болю”: родини військовополонених вийшли на акцію у Запоріжжі. ФОТО

“17 місяців мені нічого не відомо. Серце нічого не відчуває. Біль і все,” — Лариса Артеменко чекає на сина з об’єднаної штурмової бригади “Лють”.

У Галини Петрівни син безвісти зниклий уже другий рік. Зв’язок із ним пропав у Малій Токмачці.

“Він був у 15-й бригаді НГУ, частині 3029. Ходимо на зустрічі, понаписували всюди, але нічого не відомо”.

Ольга Красик, яка чекає з полону чоловіка Віталія, бійця 92-ї бригади ЗСУ. Його дуже чекають і троє діток. Сьогодні прийшла не лише з 2-річним Мироном, а й з 11-річним Арсенієм.

“У понеділок я отримала дуже важливу звістку — чоловік у полоні. А до цього було стільки часу мовчання. У понеділок десь о пів на сьому вечора прийшла SMS-ка, що мою рідну людину підтверджено перебування в полоні. Я не повірила. Це дуже добра звістка”.

А Лідія дочекалась свого сина, у неї досі шоковий стан. Він уже в Україні, вживу ще не бачила, спілкувалась лише телефоном.

“Подзвонив, сказав: «Слава Україні!» Я по голосу впізнала, що це син. А далі сльози, крик, плач. Він сказав спокійно: «Я на кордоні, через 2 години нам видадуть телефони». Він провів у полоні рік і 4 місяці. Був у Білгородській області”.

Як розповіла Стелла Орел, організаторка акції, незважаючи на важку ніч та навіть приліт поруч із її будинком: “Є багато нових людей. Є з нашого напрямку, є з інших підрозділів. Маріупольці долучилися. Ми знаємо, що наших звільнили із Запорізької області — 24 бійці. І ми дуже радіємо за них та їхні сім’ї, що дочекалися рідних та близьких”.

Славко Твердохліб, фото та текст автора

Читайте також: У Запоріжжі загибла родина, понад 90 людей звернулося за допомогою

Більше новин у Телеграм: https://t.me/forpost_zp