Андрій Шмирін — талановитий запорізький художник, бард і майстер гірських пейзажів, чиї полотна не просто зображують велич Евересту чи Канченджанги, а оживають у темряві завдяки люмінесцентним фарбам.
Народжений у Запоріжжі, де він провів дитячі роки та почав свій творчий шлях, Шмирін поєднує класичний олійний живопис з інноваційними ефектами, створюючи унікальні картини, що світяться під ультрафіолетом. Його проєкт «14 вершин-восьмитисячників» — це грандіозна колекція, присвячена подвигу українського альпініста Владислава Терзиула, який підкорив усі найвищі гори світу без кисню.
У 2023 році в Запоріжжі Шмирін відкрив персональну виставку, де 22 картини, включно з восьми роботами з «рекордного» серіалу, вразили глядачів магічним сяйвом і деталізацією, ніби перенесеною з реальних вершин. Андрій Шмирін народився в Запоріжжі, де в юності разом з другом Вадимом Мітковим (теж запорізьким художником) планував стати програмістом. Однак мистецький талант взяв гору: у 17 років Вадим навчив його працювати з олійними фарбами, і Шмирін швидко опанував копіювання класиків, як-от Шишкина та Айвазовського.
Перші успіхи прийшли в 1995 році з панорамою виду з Ельбрусу на Донгуз-Орун — картиною, яку важко відрізнити від фото. Запоріжжя стало для нього творчим осередком: тут він проводив майстер-класи, брав участь у виставках і черпав натхнення з місцевої природи, зокрема кримських походів у студентські роки.
Сьогодні Шмирін — не лише художник, а й бард, який виконує пісні під гітару. Його творчість еволюціонувала від чорно-білих «горизонтів» до грандіозного проєкту 2016 року: серії картин усіх 14 восьмитисячників світу (від Евересту 8848 м до Шиша-Пангми 8027 м). Цей серіал потрапив до Книги рекордів України як унікальна колекція, присвячена Терзиулу, який загинув на Макалу в 2001 році, піднявши український прапор на кожній вершині.
Секрет магії Шмиріна — у люмінесцентних фарбах, які він почав використовувати в 2023 році. Натхненний аудіокнигою «Кришталевий горизонт» про Райнхольда Месснера (першого, хто підкорив усі восьмитисячники без кисню), художник випадково відкрив ефект сяйва під синьою гірлянди.
«Я вимкнув світло, і картина ожила — мурашки по шкірі!» — згадує він. Тепер його полотна, намальовані з фото та уяви (бо сам він бував лише в Криму), флуоресціюють, створюючи ілюзію сходу сонця чи нічного неба. Ця техніка — ноу-хау, вперше застосоване в класичному живописі, і робить Шмиріна претендентом на світове визнання.
У Запріжжі у 2023 році в художньому музеї картини привернули увагу медіа, а донька Терзиула Юлія привезла унікальні мотузки з вершин. Шмирін мріє про експозицію в музеях Месснера в Італії, де 17 вересня 2025 року (за два дні до його 81-річчя) відкриють новий зал на горі Ельмо.
«Гори — це не просто пейзажі, це подвиг і натхнення», — каже художник.
«Ідея малювати гірські вершини з’явилася ще в 1995 році. У мене є близький друг Вадим Мітков, з яким ми разом вступали на програмістів, коли нам було по 17 років. Вадим показав мені, як працювати з олійними фарбами. До того я малював олівцями, аквареллю, але олійні фарби мене захопили. Він уже копіював картини Айвазовського, Шишкина, і я захотів спробувати. Купив набір фарб, Вадим прогрунтував мені кілька дощечок, пояснив основи, і за рік я досяг непоганого рівня, копіюючи твори Шишкина та Айвазовського. У 1995 році Вадим отримав замовлення на картину з видом з Ельбрусу на Донгуз-Орун — вершину на Кавказі. Тоді інтернету ще не було, і він використовував туристичний проспект із панорамним зображенням. Я попросив у нього цей проспект, щоб намалювати той самий вид. Ця картина стала однією з моїх найкращих — люди не можуть відрізнити її від фотографії через її деталізацію. Тоді багато хто казав, що мені варто зосередитися на горах, бо вони в мене виходять особливо, з якоюсь магією. Я періодично повертався до теми гір. У 2014 році створив кілька робіт із золотими гірськими пейзажами», — каже художник.
— Чому ви почали використовувати люмінесцентні фарби?
— Я експериментував із люмінесцентними фарбами ще на Макалу, але не для світіння, а тому, що вони яскравіші. Мені було цікаво, як вони виглядатимуть під ультрафіолетом, але бракувало обладнання. У грудні 2018 року, до мого дня народження, ми відкрили виставку в київському телецентрі на Мельникова, 42, у приміщенні, відомому як «Олівець». Керівництво надало зал безкоштовно, адже проєкт був присвячений Терзиулу, який підняв прапор України на всіх восьмитисячниках, і приурочений до його 65-річчя. Тоді колекція потрапила до Книги рекордів України. У статті згадувалося, що планується виставка в Італії з шансом потрапити до Книги рекордів Гіннеса. Ця мрія поки не здійснилася, але ми працюємо над цим, — говорить майстер.
Інтерв’ю взяв Славко Твердохліб, фото та відео автора
Читайте також: Біля сміттєвих баків у Запоріжжі знайшли труп: поліцейські розповіли деталі
Більше новин у Телеграм: https://t.me/forpost_zp
