Його покликання – рятувати життя. Що і робив впродовж 20 років запорізький рятувальник Сергій з позивним “Пожарнік”, але 2022-го життя змінилося. Сергій взяв до рук зброю, щоб уже на початку березня вогнем зустрічати колони рашистів з півдня, тримати позиції на трасі Токмак-Оріхів. Тепер він – сержант, командир відділення Василівського батальйону територіальної оборони, люто ненавидить агресора, що окупував його дім, і вірить, що перемога принесе звільнення на його рідні терени. А він з побратимами гарно постарається. Із Сергієм поспілкувалася ведуча програми “Герої” на Українському радіо Ніна Гончарук.
Боєць розповів, що до повномасштабної війни працював у Запоріжжі. 24 лютого він ще був на роботі, а 25-го пішов до військомату. Згодом його підрозділ направили до Новоданилівки, де бійці оборудували свої позиції, укріпляли їх та чекали колони на окупантів для їхньої нейтралізації.
“Ця дорога була з Токмака. Там ми були 5 днів. Не змогли вони прорватися через нас. Там ми прийняли бій, не один. Були постійні обстріли – кожного дня: артилерія, РСЗО “Град”, міномети, танк виїжджав з дальньої позиції, працював по нашим. Колони декілька разів намагалися пройти. Ми їх нормально “зустрічали”… Звісно, було страшно. Але на той час про це ніхто і не думав”, – розповів Сергій. За словами захисника, саме військових у Василівському батальйоні тероборони дуже мало, майже всі добровольці.
“Банан” – підприємець, “Ведмідь” працював в Енергодарі на Запорізькій АЕС. “Слон” у селі на фермера працював трактористом. Звичайні люди і взяли зброю. Кому автомат, кому гранатомет. Дивилися, хто що вміє. “Ведмідь” — вправний кулеметник. Навчився по дорозі, хто що підказав. “Слон” у нас був гранатометник. Ще були хлопці, які пройшли АТО. Вони більш досвідчені і підказували нам. Так от і вчилися”, – розповів боєць.
Захисник каже, що батальйон вступив в бій на початку березня – коли Василівка вже була окупована. Нині, в основному, йдуть артилерійські бої. “Ми на спостережному пункті дивимося, щоб окупанти не пролізли, а артилерія працює. Наша артилерія добре працює”, – підкреслив він. Сергій зазначив, що пишається своїм відділенням.
“Хлопці всі з однієї місцевості: Василівка, Михайлівка, Дніпрорудне, Балки, Велика Білозерка. Пишаюсь ними, бо вони виконують свої обов’язки і слухають командира… Ми підтримуємо один одного, підказуємо, допомагаємо один одному. Настрій такий, думаємо, що скоро вже і війна закінчиться… Найбільша мрія, щоб вже настала перемога, звільнити свої домівки. Є в це віра та надія. Перемога за нами”, – поділився “Пожарнік”.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
