Після повномасштабного вторгнення росіяни та колаборанти почали викрадати місцевих журналістів, щоб схилити до співпраці або змусити їх припинити свою діяльність. Так сталося і з героями сюжету “Слідство. Інфо” . Одна з них — мелітопольська журналістка Світлана Залізецька.
Коли росіяни зайшли в Мелітополь місцеві журналісти виходили на вулицю та фіксували воєнні злочини. Звісно, що військам рф з колаборантами це дуже не подобалось. Тож вони зрозуміли, що представників ЗМІ, які не перейшли на бік окупантів, треба схиляти до співпраці або змусити замовкнути. До того ж більшість місцевих були проти нової тимчасової окупаційної влади. Зрадникам потрібні були нові зрадники, які мають авторитет в місті:
“Повезли на одне з підприємств міста. І там зі мною зустрічалась Галина Данильченко. Вона сказала, що їм не потрібні аби-які журналісти. Їм потрібні лідери, за якими підуть люди. Авторитетні люди, до яких прислухаються. Вони таких і шукали”, — згадує Світлана Залізецька.
Галина Данильченко — це дуже відомо постать тепер вже на всю Україну. Права рука так званого губернатора від росії євгена балицького. 2020 року була обрана депутаткою Мелітопольської міськради як членкиня партії “Опоблоку”. Після повномасштабної війни радо почала співпрацювати з окупантами. 12 березня 2022 року записала відеозвернення до мелітопольців, де чомусь назвалася в.о. міського голови, та почала закликати містян “підлаштувати всі механізми під нову діяльність”. Тобто не чинити опір загарбникам.
Самопроголошена “очільниця” окупаційної адміністрації наполягала, що журналістці краще погоджуватись на умови:
“Вона сказала, що пропонує і радить, щоб я працювала на окупантів, щоб на них працювало наше ЗМІ, і що зі мною хоче зустрітись комендант. Я сказала, що не хочу та не буду на вас працювати. В той же день я дізналась про викрадення мера. Тоді я зрозуміла, що, мабуть, з ним зустрілись і він сказав “ні”. Тоді я стала шукати шляхи, як мені виїхати , — продовжує Світлана.
Представниця ЗМІ зрозуміла, що їй треба інший паспорт, адже на блокпостах ворожі війська мали списки, кого не можна випускати на підконтрольну Україні територію. Жінці довелося виїжджати під чужим паспортом “перевтілившись” в лікарку:
“За легендою, ми їхали лікувати людину, або забирати людину, у якої стався інсульт. Ми їхали у швидкій, нам сказали взяти тільки найнеобхідніше. Звісно, що сім-карти я сховала в шкарпетку”.
Журналістці все ж вдалося виїхати до Запоріжжя. Коли росіяни дізналися, що жінка зникла, вони почали проводити обшуки у неї вдома. Працівники фсб прийшли до її родини та забрали батька. Потім у телефоні Світлани висвітилось, що телефонує зниклий родич.
“Я дивлюся. телефонують з татового номера. Кажу: “папа”, а він: “Так”. Я кажу: “Де тебе тримають?”. Він розповів, що у якомусь підвалі. Продовжую: “Що вони від тебе хочуть?”. І я чую: “Щоб вона була тут”. Я така: “Папа не повторюй, я все чула. Можеш йому передати: я не повернусь, папа терпи”. Він відповів: “Я терплю”.
Через деякий час окупанти висунули нові вимоги. Пообіцяли, що відпустять батька, якщо вона оприлюднить повідомлення, що припиняє працювати на сайті “РіаМелітополь”. Залізецька розмістила відповідний пост у Фейсбук. Росіяни відпустили чоловіка.
Після цього зрадниця Данильченко звернулася до Світлани зі словами “вдячності” про “співпрацю”.
Зауважимо, у полоні росіян залишається подружжя з Мелітополя — Ірина та Олександра Левченки. Вони тривалий час свого життя присвятили журналістиці, потім пішли на пенсію.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
