У Запоріжжі в обласній науковій універсальній бібліотеці відбулася презентація збірки поезій матері українського бійця, Світлани Рахно, приурочена до Дня Соборності України. Світлана присвячує свої вірші синові, який від самого початку повномасштабного російського вторгнення захищав Україну, зокрема обороняючи Маріуполь.
З березня 2022 року її син, Данило Коваль, знаходиться у російському полоні.
Збірка включає вірші, написані Світланою для свого сина, бійця Національної гвардії України. Ці поетичні твори переповнені тугою, болем, спогадами та надією на краще майбутнє.
Світлана описує свій твір так: «За свій рахунок я надрукувала для своєї сім’ї, для своїх рідних, для хрещених батьків мого сина. Тоді я зрозуміла, що є такі групи, як «Воля захисної Маріуполя», є діти з нашої військової частини, які ще не дочекалися своїх батьків.
Я зрозуміла, що цього мало. І самотужки я б це не поборола, я б не змогла самотужки надрукувати 300 екземплярів. Тому я звернулася до місцевої влади і я дякую ще раз за те, що вони мені допомогли. Бо могли це зробити, щоб кожна мама, яка захоче, взяла цю книгу і могла присвятити її своєму сину. Тому що я в якійсь мірі писала не тільки своїм дітям, але і дітям матерів, які чекають повернення своїх дітей.
Я хочу організувати громадський збір за донатами. Повторююсь, на бригаду «Кара Даг», де він проходив службу».
Світлана розповідає про стратегічну важливість оборони Маріуполя, яка не дозволила противнику здійснити плани швидкого захоплення Запоріжжя. Вона підкреслює, що завдяки обороні Маріуполя було створено умови для укріплення українських позицій.
«Не дозволили противнику перекинути чисельні угруповання на інші напрямки і завадили реалізувати план швидкого захоплення Запоріжжя. Сковування значних сил противника навколо Маріуполя дало можливість підготувати та створити оборонні рубежі живих, на яких українські війська перебувають сьогодні гідно.»
Данило Коваль потрапив у полон 29 березня 2022 року на заводі Ілліча в Маріуполі.
Світлана ділиться своїми почуттями: Він потрапив у полон 29 березня 2022 року, і ось цього дня до сьогоднішнього дня я його чекаю. Тому, що дуже важко, коли ти бачиш свою дитину, а він моя дитина, кожного дня, а тоді знаючи, що він живий, а ти не можеш з ним поговорити. І не можеш собі уявити, через які тортури пройшов мій син, змінюючи колонії. На даний момент уже шоста колонія.»
Світлана не забуває про інших бійців, які залишилися в полоні, і висловлює надію на їхнє скоріше повернення.
Вона також зазначає: «Я переймаюсь не тільки за нього, я переймаюся і за тих, які залишилися з нашої 15-ї бригади в полоні. Я вірю, що всі ми робимо для того, щоб їх скоріше повернути, але… Я пишу вірші, я їх пишу, і до сьогоднішнього дня вся збірка ввійшла всі вірші, так як у мене служити пішов і старший син. То вони доповнилися болем і за старшого сина. Ну, я думаю, колись це буде друга збірка.»
Світлана Рахно не лише віддає честь своєму синові та його побратимам, але й намагається через поезію підтримати інших матерів, які чекають своїх дітей з війни.
Славко Твердохліб, фото автора
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp
