Денис, на прізвисько «Єврей», разом із підрозділом потрапив у справжнє пекло на Запорізькому напрямку. На них скидали гранати з дронів та труїли газом. Вижили змогли тільки троє, серед яких один з них — зрадник.
Військовослужбовець розвідник бригади «Кара-Даг», він разом з побратимами заступив на позиції поблизу Вербового.
«Мені ще пощастило, потрапив у цей бліндаж 2х2 метри. А от у хлопців були кролячі нори. Від нормальних «прильотів» їх просто засипало цією землею. Вони наче самі в могилу залазили. Або ти ззовні сидиш під обстрілами, або тебе там засипає. Відкопували», — згадує із сумом Денис.
Він зауважує, що на тій позиції 200-ті — це норма.
Одного разу вони почули, як хтось кликав на допомогу. Згодом з’ясувалося, що поранено було ротного, тож кинулися його рятувати. Над раненим кружляли ворожі дрони, які вичікували, коли наші вийдуть на порятунок.
«Нам довелося під цими обстрілами рятувати його. Хитрістю та перебіжками це таки вдалося».
Наступного дня російські окупанти вирахували позиції наших військових, вдалися до забороненої тактики — скинули газ в бліндажі. В результаті, всередині знаходитися неможливо й військові в паніці вибігають назовні.
«Ти задихаєшся. Починається паніка, сльози та кашель. Стискає легені до болів. Нам довелося вибігти, бо в нас не було елементарного — протигазу. Не знаю чого їх нам не видали…
Ми чули звуки ворожих дронів. Однак в такі моменти спрацьовує інстинкт. Це як людина, яка стрибає з палаючого будинку. Ми почали маневрувати в окопі, невдало. Всіх «покришило». Моїх пацанів вбило. Пашу сильно ранило. Мені відірвало усього лише голінь на правій нозі».
Українські оператори вирішили, що наші військові загинули. «Єврей» також думав, що залишився майже сам. Одного разу почув звуки з-зовні. Від сильних поранень стогнав Павло. Денис дуже цьому зрадів та почав гукати побратима:
«Нас було п’ятеро людей. Двох вбило, двох ранила, а п’ятий пішов. В останнього не було жодної рани. Він навіть не виходив під час газової атаки. Я не розумію, як так? Невже у нього був протигаз. Він був старшим, який нас туди привів та мав передати цю позицію», — розповідає про зрадника нацгвардієць.
Цей військовий просто покинув двох своїх тяжко поранених побратимів. Прихопивши із собою рації та комплект батарей до цих рацій.
В результаті Денис залишився вдвох з Павлом на позивний «Нью-Йорк». Вони підтримували один одного як могли. Довелося жити під постійними обстрілами, без води. Спати, їсти в одному бліндажі з загиблими побратимами. Періодично у них виникали галюцинації, але військові змогли взяти себе в руки.
Під кінець сили вже покидали військових. Тут трапилося диво. Військові почули голоси. Денис вирішив, що це прийшли росіяни.
«Чуємо: «є живі?». відповіли, що є: «Нас двоє, ми поранені». Тут вони нам відповідають: «виходьте, п***ри, здавайтеся». Нам так образливо стало, ну ніяк не хотілося здаватися.
Кажу: «Сам ти, п***р». Хтось з нас крикнув: «Слава Україні». Ми з Пашою схопилися за руки, як подружки, та чекали смерті».
На щастя, хлопці розібралися, що це свої й змогли врятувати побратимів.
Нагадаємо, впродовж минулої доби російські окупаційні війська завдали 279 ударів по 8 населених пунктах Запорізької області. У Гуляйполі внаслідок ворожої атаки постраждала жінка.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
