Жителька одного з сіл нашого краю (наразі тимчасово окупований росіянами) Анастасія Коцко розповіла про те, як за допомогою добрих людей зуміла дістатися Запоріжжя, а потім іншої країни, де не лунають постріли, де нема рашистів.
«Мого синочка звуть Ярослав, йому трішки більше року. Ми з сином проживали на окупованій території, но нам випала можливість виїхати з окупації до своїх родичів на деяких час. І я вирішила спробувати! Нам треба було дістатися Запоріжжя. Ми їхали через Токмак, Пологи. шлях був дуже важкий, з немовлям яке не може всидіти на місці. Постійні блокпости та перевірки, орки все перевіряли, це було дуже страшно і коли ми доїхали до міста Пологи, нас зупинили та не дали проїхати», — згадує Анастасія Коцко.
За словами жінки, в неї сталась панічна атака. Адже вона сама з малою дитиною в невідомому місті в маршрутці. Вона не знала де перевдягти дитину, чим тепленьким нагодувати (їхали в період сильних дощів). Місцеві жителі привели біженців в шкільний підвал. Він безпечний та неймовірно холодний — умови не для маленької дитини.
«В мене був шок і неймовірний страх за сина. Він дуже капризував. Перевдягти памперс було дуже складно, бо в підвалі холодніше чим на вулиці. Я сиділа в розпачі з сином на руках і ми разом плакали. Я не могла зібратися с силами, бо вперше опинилася в такій складній ситуації. Ще й на додачу сильно лунали вибухи і це ще більше лякало», — з жахом каже запоріжанка.
Несподівано до Анастасії підійшов співробітник Пологівського райуправління ДНСН та запросив до пожежної частини. Там жінці адали окрему кімнату де було зручне спальне місце, вода , а головне — було тепло!
«Нас нагодували та дали все необхідне для дитини! Ми були у безпеці! А найголовніше, спілкуючись всі неабияк підтримували, мов справжні психологи! Ставилися до нас з усією душею та добротою, цю допомогу та цих людей я ніколи в житті не забуду! Так ми пробули у частині два дні, а на третій день один з рятувальників пішов домовлятися з окупантами на посту щоб нас пропустили, бо в місті зібралося багато машин з людьми які їхали здалеку», — каже Анастасія.
За словами запоріжанки, вона мріє, що після перемоги України у війні, вона разом з усією сім’єю поїде додому та провідає рятувальників ДСНС, які врятували її в такий страшний час.
