Жительница Запорожья под псевдонимом Мальва Хортицкая написала о куче листьев во дворе, которую не вывезли с прошлого года. Мальва поделилась с запорожцами историей о том, как она пыталась заставить коммунальщиков выполнить работу, за которую им платят, и вывезти мусор.
#купа_сміття_challenge #сам_собі_країна
або історія про те, як я примусила надати мені послугу, за яку сумлінно сплачую щомісяця
#week_2_3_4
Приблизно 4 тижні тому я подала скаргу у службу 15-80 на вивезення минулорічного листя з нашого двору (кому цікаво, початок історії тут https://m.facebook.com/story.php…) . Мабуть, такі смердючі купи перегною та побутового сміття є візитівкою більшості запорізьких дворів і діагнозом суцільної імпотенції комунальних служб. Звісно, маючи багаторічний досвід “стимулювання” комунальників, на швидкий результат я не розраховувала, але цьогорічна ситуація навіть мене вибила. Отже.
Тиждень 2: телефоную 15-80, називаю номер заявки, питаю, що по ній зроблено. Мені відповідають, що заявка прострочена, але про неї нагадають виконавцеві. На питання, чи можна це якось пришвидшити, отримую геніальну відповідь, що вони є тільки кол-центром, а безпосередньо з КП зв’язуються електронною поштою(!). От всі, мабуть, мають уявлення про типового запорізького комунальника, а тепер, уявіть, де він, а де електронна пошта, Інтернет і взагалі, цивілізаційні надбання.
Тиждень 3. Купа на місці. Телефоную 15-80, питаю, чому не виконали заявку. Мені обіцяють передати її на контроль в аналітичний відділ; про термін виконання жодної конкретики.
Тиждень 4. Купа обростає побутовим сміттям та поваленим негодою гіллям, хтось намагався розвести в ній багаття. Телефоную 15-80, і чую, що термін виконання моєї заявки подовжено до 31 травня 2017 року. Я вже зла, питаю, до кого можна звернутись, щоб пришвидшити процес. І мені дають телефон (дивно, що не імейл) майстра ділянки.
Дзвоню і отримую яскраве усвідомлення того, наскільки охуївшими є наші пострадянські комунальники, і що ця система має бути знищена, бо реформувати там нема чого. Отже, від майстра я дізналась, що за вивіз сміття буцімто відповідає якась інша фірма, але контактів її вона мені не дасть, бо з ними не спілкується; коли приберуть сміття, її не обходить і термінів вона мені не назве; що в нас у будинку “майже ОСББ” (це цитата), і я маю з ними розбиратись (дійсно, якісь рухи по створенню ОСББ в нас були, але все застопорилось, і будинок дотепер обслуговується в КП “Наше місто”). Найгеніальніше, що я почула від цієї особи, було:” Вам не подобається, ви і прибирайте”. А ще вона почала мені розповідати,який вона хороший працівник, і чи то 14, чи то 17 років працює в комунальних службах. Коли доросла людина починає сама себе хвалити, – це взагалі #мясо_дичи.
Коротше, з її глузливого тону я зрозуміла, що діла не буде, поклала слухавку і зателефонувавши знов 15-80, залишила скаргу на майстра.
Я була у розпачі, стало образливо за себе, за місто, за людей, за країну. Образливо через те, що аби отримати послуги, які в цивілізованому суспільстві надаються за замовчуванням, я маю витрачати нерви, сили, час. Що охуївші комунальники, впевнені у власній безкарності, відверто саботують свою роботу, зневажаючи тих, за чиї гроші їхня богадєльня й утримується…
…А наступного дня сталося диво, і купу листя вивезли. Зранку вона ще була, а ввечорі кудись зникла. Щоправда, напередодні я забрала в Alexey Diversel чудотворну ікону Макаронного монстра, тож може, це вона спрацювала (#гірка_іронія_якщо_що).
Здавалося б, це перемога, але насправді, це програш, програш усіх нас, бо система, яка мала б нас обслуговувати, не те, що не працює, але й пручається нашим спробам тиску та контролю за нею. А ще мене вибиває тотальна людська байдужість: в центрі двору більше, ніж півроку було звалище, але чомусь це бентежило одну мене. А більшість, мабуть, вважає, що життя в срачі – то є норм.
Люди, закликаю вас: не будьте байдужими, тисніть на комунальників. Так, система налаштована таким чином, щоб демотивувати нас вимагати від них виконувати їхню роботу, за яку ми їм сумлінно платимо, що спілкування з комунальниками – потребує часу та нервів, що одного звернення до служби 15-80 недостатньо, і треба довбати їх, поки вони не здадуться. Але чим більше нас буде боротись з системою, тим швидше вона почне реагувати. Так і здолаємо. Поки хлопці на фронті в АТО, мирні міста – це наш фронт. І наша боротьба тут теж важлива.
__________
Висловлюю подяку за підтримку: Людмила Прит та їхній команді за готовність допомогти депутатським зверненням; Stanislav Skalozub за алгоритм дій із залученням райради (Стас, до речі, теж розумничок – не злазить з комунальників, допоки вони не починають працювати), а також ще декільком хорошим людям за підтримку і поради (Aleksey Dobriakov Олена Широкова Сергей Сидоров Тетяна Гонченко)
