Запорожский волонтер Николай Колодяжный выразил свое мнение по поводу скандала, возникшего вокруг основателя фонда «Счастливый ребенок» Альберта Павлова. Напомним, Павлов в Фейсбуке заявил, что хочет отправиться с детьми в поход на территорию оккупированного Крыма. Это вызвало возмущение многих пользователей соцсетей.
Цей пост не про позицію Альберта Павлова. Цей пост про інші важливі речі, які залишаються поза увагою багатьох.
Позиція Альберта Павлова була озвучена ним як особою. Так, він є керівником фонду «Щаслива дитина». Але це не є позицією фонду «Щаслива дитина». І в цьому є тонка, але принципова різниця. Бо брудом почали обливати і фонд «Щаслива дитина». Як інституцію.
Безпідставні і просто нісенітні звинувачення Альберта Павлова як керівника фонду у розкраданні бюджетних коштів, у роботі фонду на московський патріархат, ФСБ, у підконтрольності Ахметову і т.д.і т.п. – некоректні і безвідповідальні.
Завтра про це забудеться і виникнуть нові приводи для дискусій. А для десятків дітей це може закінчитися втраченим шансом на одужання і навіть на життя. А вони, ці діти, і є частина України.Бо «Щаслива дитина» — це не тільки Альберт Павлов чи ще хтось з «медійних» осіб. Це десятки людей, які працювали і продовжують працювати. Сотні волонтерів і благодійників по всьому світу, які допомагають. І сотні життів, які фонд рятував і продовжує рятувати.
Бо фонд «Щаслива дитина» потрібен Альберту Павлову рівно настільки ж, як і мені. Як і будь-якій людині. Яка хоча розуміє те, що створив і що робить цей фонд.
Бо цей фонд допоміг і системно допомагає вижити сотням маленьких українців, яким системно вижити не допомагає практично ніхто. Величезній кількості дітей з важкими захворюваннями. Дітям з орфанними захворюваннями, які взагалі поза бортом основних напрямків медицини і благодійності. Підопічним психоневрологічних інтернатів. З діагнозами ідіотія, Синдром Дауна, іншими важкими патологіями розвитку. Бо до них практично нікому немає діла. Але вони теж частинка України. І вони теж мають право на увагу і підтримку.
Бо саме цей фонд ініціював унікальні сімейні поселення для дітей з важкими вродженими патологіями. Яких практично ніхто не створює в Україні, і тим більше – у Запорізькій області. Де ці діти живуть у максимально людських умовах. А не повільно вмирають у власних випорожненнях, як це було у бюджетному інтернаті.
І ще велика кількість масштабних ініціатив фонду. Унікальність і значимість яких для Запоріжжя і для України, думаю, багато людей, які вперше почули про фонд через цю дискусію, просто не уявляють. Тож щиро запрошую виділити десять хвилин часу і походити по сайту http://deti.zp.ua.
Бо цей фонд один з небагатьох не тільки в області, а й в Україні показує приклад відповідальної перед благодійниками і прозорої перед суспільством системи фінансування.Зайдіть сюди http://deti.zp.ua. Погортайте сторінки. Воно варто десяти хвилин вашого часу. Бо тут також воюють за життя. Щодня. Тут свій фронт. І свої вороги. І це не тільки хвороби. А й дуже багато персонажів, які життя і здоров’я українців, дорослих і маленьких, перетворюють на засоби освоєння коштів. В основному бюджетних.
Не думаю, що хтось вважає, що погіршення роботи фонду «Щаслива дитина» зробить краще для України. Я вже скоро рік як не працюю в фонді «Щаслива дитина». Та я допомагав, допомагаю і планую допомагати у вирішенні тих проблем, якими займається ця організація. Бо ці проблеми і життя, які за ними стоять, вартують набагато більше, ніж кожна окрема особа, дотична до фонду
Читайте в Фейсбуке
