Глава департамента культуры, туризма, национальностей и религий Запорожской облгосадминистрации Владислав Мороко написал о людях, в честь которых раньше называли улицы.
«Качать» – улюблена справа політичної гопоти. «Качать» по всім напрямкам – соціальному, економічному, політичному. Отримавши по зубах, вони починають скавчати про політичний тиск та управлінську корупцію. Але знову і знову, із завзяттям мазохіста, «підкормлені» та стимульовані господарями починають по колу. Звісно ж улюблена тема «отошедших» це декомунізація. Адепти «Церкви Покращення» раз за разом видають на гора «протести». Цього разу «плач Єремії» торкнувся вулиць Запоріжжя – «не мали права!», «не за законом!». Помиляєтеся – мали і за Законом! Весь «список» комуністичних вождів підпадає під дію українського законодавства щодо заборони пропаганди ідей комунізму.
Візьмемо хоча б тих самих «панфіловців». Персонажі, що були вигадані кореспондентом «Красной звезды» і ніколи не існували. Безумовно легенда про героїзм епічна, але ж подій не було! Так чи маємо ми право продовжувати пропагандистські міфи комуністичної влад? Безумовно ні.
Маршал Чуйков. Останній став героєм навіть для радянської влади лише у 80-х, і героїзація його імені пов’язана в більшій мірі із іншою подією – його смертю у віці 82 років в 1982 р. Безумовно для комуністичного режиму поважна особа, а в історії України? Ще у юності відзначився активною участю у становленні більшовицької диктатури. Уродженець Московської губернії у 18 років став курсантом Московських військово – інструкторських курсів. І вже через три місяці отримав можливість відзначитися. Більшовики почали своє володарювання з фізичного усунення будь-якої опозиції, включно з демократичною соціалістичною. Чуйкову «випала честь» брати участь у ліквідації лівих есерів в Москві. Це й дало старт військовій кар’єрі. У тому ж 18-річному віці командир полку. Наступного року брав участь у війні в Україні у складі Південного фронту. Частини цього фронту воювали з суверенною Українською Народною Республікою, ліквідували її. У 1939 р. брав участь вже у якості одного з радянських воєначальників у вторгненні СРСР до Польщі. Уже цих фактів достатньо, щоб не увічнювати його пам’ять в Україні попри будь-які інші заслуги.
Генерал Ватутін – член РКП(б)-ВКП(б), учасник боротьби ПРОТИ повстанської армії Нестора Махна та за встановлення радянської влади в районі міст Луганськ і Старобільськ.
Петро Омелянович Гудименко (1898-1953), військовослужбовець Червоної Армії з 1918 року, учасник боротьби за встановлення радянської влади у Сибіру та Середній Азії. Ніколи не бував у Запоріжжі, не має жодного відношення до нашого міста, під час Другої світової війни командував протиповітряною обороною у Закавказзі. Вулиця Тимошенка названа на честь Семена Костянтиновича Тимошенка (1895-1970), радянського військового діяча, у 1918-21 роках – активного учасника боротьби за встановлення радянської влади, військовослужбовець Червоної армії, що у 1940-41 роках обіймав посаду народного комісару оборони СРСР.
Вулиця Кузнецова названа на честь Миколи Івановича Кузнецова (1911-1944), співробітника радянських органів державної безпеки, у 1931-1933 – активного учасника придушення народного руху проти колективізації у Сибіру, у 1942-44 – організатора боротьби проти Української повстанської армії у Західній Україні та численних провокацій проти повстанців та мирного населення.
Вулиця Толбухіна названа на честь Федора Івановича Толбухіна (1894-1949), радянського військового діяча, який у 1918-1921 у складі Червоної армії брав активну участь у боротьбі за встановлення радянської влади, придушенні народних повстань, у 1944-1947 – керівник союзної контрольної комісії в Болгарії, організатор встановлення комуністичного тоталітарного режиму в цій країні.
Вулиця Карбишева, названа на честь радянського науковця та військового Дмитра Михайловича Карбишева (1880-1945), у 1917-20 роках – військовослужбовця Червоної Армії, учасника боротьби за встановлення радянської влади у Сибіру та у Криму.
І на останок стаття 3 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні …» чітко наголошує: «Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом».