Журналист Юрий Сидоров рассказывает на бытовых примерах о том, как сделать Украину немножко лучше.
Ой, оце Taras Bilka нагадав в коментах, як я принципово можу посидіти в кафе нічого не замовивши, бо в них не має терміналу (“Только наличные, бегите в банкомат где-то там”) і знову за живе зачепило: як можна так не цінити клієнтів і волати про кризу? Але це поки ми всі навчимося голосувати гривнею.
Так же просто зачекати іншу маршрутку, бо ця брудна;
– новішу, бо власнику потрібно за кредит розрахуватися і я вдячний за оновлення рухомого складу громадянин;
– підібрати час поїздки по області під автобус марки “Еталон”, бо українського виробництва і власники повинні швидше його окупити, зрозуміти його більшу ефективність і забути про ці маршрутки на трасах;
– їхати в Київ через Дніпро на Gunsel, бо сервіс Автолюкс жахає і в їх касі не оплатиш квиток карткою, а на скарги відсилають приховано в ліс.
– ходити в ті магазини, де працюють продавці, а не реалізатори та ігнорувати останніх. І саме тому ходити виключно в магазини, а не в кіоски, бо…. ну ви самі зрозуміли.
– …
– …
Одна біда – більшість думає, що я просто так приніс їм гроші і навіть не здогадуються в якій конкурентній боротьбі вони отримали мої 4 гривні 🙂А якщо серйозно – то маленька принциповість щодня кожного зробить з України лялечку.