Хлопець вже 3 роки працює в Дитячій обласній лікарні й паралельно вчиться, хоче стати анестезіологом, для цього влаштувався у реанімаційне відділення дитячої лікарні. Наразі працює не за профілем, бо ж навчання він поки не закінчив, працює на ставку палатної медичної сестри.
У своєму відео повідомленні Дмитро розповідає як «кладуть на лопатки» українську медицину керманичі. Грошей у медицині не просто немає, їх не дають навіть на елементарні засоби для першої медичної допомоги.
«Добре, якщо дитина приїхала до лікарні з батьками і вони можуть піти до аптеки і купити те, що в лікарні має бути, а якщо дитина сирота? Мені й самому доводилося купувати підгузники за власні кошти, бо шкода дитинки» — каже Дмитро у своєму відео.
З початком карантину в Запоріжжі медики почали масово звільнятися, не так вірус їх злякав, як відсутність елементарних засобів захисту та додаткові навантаження, які часто навіть не стосуються їхнього профілю.
Дмитро Дюженко, наприклад разом із виконанням своїх обов’язків повинен також доглядати дітей та прибирати, бо це робити нікому.
«Санітарів не вистачає, няньок також, нас зобов’язують тепер виконувати їхню роботу. Сьогодні я дізнався, що цей труд оціненим не буде. Нам виплатять суху ставку, хто яку має і все. Для молодшого персоналу ця сума чистими виходить до 3000 грн. В мене оренда квартири коштує 2000, як жити, заради чого працювати? Сьогодні я приїхав на роботу з 12 гривнями в кишені, завтра вже їх не буде. Ось так доводиться виживати українським медикам»
Молодий медик каже, що у 2015 році, коли він починав навчання ситуація була дещо іншою і можна було планувати майбутнє. Дмитро вірив в українську медицину і досі каже, що не хоче виїжджати у пошуках кращого життя, бо вчився щоб лікувати українців.
https://www.instagram.com/p/B_cAv4MJp0u/
