У Запорізькій області представники здебільшого проросійських партій переходили на бік окупантів. Саме за допомогою цих маріонеток кремлівські пропагандисти малювали картинку на ТБ про нібито неймовірне бажання місцевих мешканців вийти із складу України і приєднатися до росії. Серед колаборантів є й люди, які займаються бізнесом.
Навесні Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє конфісковувати майно колаборантів в дохід держави. Така допомога у воєнний час є доречною як ніколи. “Запорізький проєкт розслідувань” перевірив, які у колаборантів з Запорізької області є бізнес-активи, які б держава могла забрати. Бізнес чималої низки зрадників зосереджений здебільшого на окупованих територіях. Але є й цікаві випадки.
ЕКСНАРДЕП-ЗРАДНИК ТА ЙОГО ПОМІЧНИЦЯ
Мелітополь – так звана “столиця” окупованої частини Запорізької області. Саме там розташована створена окупантами фейкова обласна “військово-цивільна адміністрація”.
Російські війська увійшли в місто на другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого, і почали бої за адмінбудівлі.
11 березня окупанти викрали міського голову Мелітополя Івана Федорова у міському кризовому центрі, де він займався питаннями життєзабезпечення міста. Федорову вдягли пластиковий мішок на голову та вивели з будівлі.
Наступного дня російські загарбники призначили “мером” міста депутатку Мелітопольської міськради від партії “Опозиційний блок” Галину Данильченко. Про це стало відомо, коли зрадниця зробила відповідне відеозвернення.
16 березня стало відомо про звільнення діючого мера Мелітополя (його обміняли на російських солдатів-строковиків), а, тим часом, українська офіційна влада продовжувала втрачати контроль над містом.
Галина Данильченко – представниця проросійської партії у Мелітополі.
У 2015-му та 2020-му роках обиралася депутаткою Мелітопольської міськради від партії “Опозиційний блок”. Влітку цю проросійську партію заборонили в Україні.
Її чоловік – Олександр Данильченко. Достеменно відомо, що він підприємець. За даними аналітичної платформи Youcontrol, людина з такими же прізвищем, ім’ям та по-батькові зареєстрована приватним підприємцем у Мелітополі. Його види діяльності: комп’ютерне програмування, ремонт комп’ютерів і периферійного устатковання, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем. І йому майже 60 років. Він на рік старший фейкового мера Мелітополя.
Крім того, зазначений підприємець надавав послуги щодо програмного забезпечення “Таврійському державному агротехнологічному університету”, розташованому у Мелітополі. Причому, навчальний заклад залучав підприємця поза конкурсом.
Також повний тезко чоловіка володіє ТОВ “Брендхауз” у Києві. Цікавий нюанс – вид діяльності фірми. Серед видів діяльності ТОВ “Брендхауз”: оптова торгівля офісною технікою й обладнанням та консультування з питань інформатизації.
Тобто, власником столичної фірми є повний тезка чоловіка Галини Данильченко зі схожим видом діяльності. Але в цьому випадку дізнатися достеменно, чи власник фірми ТОВ “Брендхауз” є чоловіком Галини Данильченко неможливо через нестачу інформації у воєнний час (частина реєстрів закрита для громадськості). Далі – вже робота для правоохоронних органів.
Так звана голова Мелітополя Данильченко – “людина Євгена Балицького”.
На момент вторгнення росії вона працювала директоркою ТОВ “Мелітопольський завод підшипників ковзання” Євгена Балицького та його батька.
До 2014 року Євген Балицький був нардепом від Партії регіонів та голосував за “диктаторські закони” – пакет антидемократичних законів, що обмежували низку прав і свобод громадян України.
Данильченко не тільки очолювала його завод, а ще й була помічницею Балицького на платній основі за його наступного депутатства у Верховній Раді (тоді він входив до фракції “Опозиційного блоку”).
В 2020 році Балицький став депутатом Запорізької обласної ради від “Опозиційного блоку”. Після двох місяців окупації Мелітополя він проголосив себе “губернатором” Запорізької області.
Вказаний завод розташований у Мелітополі. 2017 року його керівництво запевняло працівників у необхідності співпраці з росією. Це при тому, що частина України на той момент вже була окупована, а росія визнана країною-агресором.
Не дивно, що після окупації міста телекомпанія Балицьких “МТВ-плюс” почала ретранслювати програми пропагандистського російського телеканалу “Росія-24”.
Окремо на батька Балицького записано ще три підприємства: ТОВ “Бастіон М-70”, приватне підприємство “Рекламна агенція “Бріз” та ТОВ “Мелітопольський автогідроагрегат” зі статутним капіталом 40 млн грн. Останнє займається виробництвом амортизаторів та гальмівних гідросистем до автомобілів.
Зазначені підприємства також зареєстровані у Мелітополі.
Слід додати, що директор рекламної агенції та телеканалу Балицьких Олег Шостак, який раніше був депутатом від “Опозиційного блоку”, також став колаборантом. У складі окупаційної адміністрації він відповідає за медіа-напрямок.
Старший син Балицького Олександр вже після окупації Криму жив у Севастополі, мав російське громадянство і вів там бізнес – готельний та ресторанний.
Але не увесь бізнес Балицьких зосереджений на окупованих територіях України.
Дружина екснардепа, Наталія Балицька, є власницею зареєстрованого у Києві ТОВ “Авіаційна група”. Основний вид його діяльності – “ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів”.
Статутний капітал зазначеного підприємства – майже 5 млн грн. У той час на саму Наталію Балицьку зареєстровано 5 літаків.
Також за даними аналітичної платформи Youcontrol, вона є співвласницею ПрАТ “Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку “Салют”, що в окупованій Кирилівці. Співвласником підприємства через ТОВ “Компанія з управління активами “Інвестгруп” є депутат Запорізької облради від Опоблоку Олексій Кравчун.
За адресою реєстрації “Салюту” раніше був дитячий табір. Його почали перелаштовувати на базу відпочинку.
МЕЛІТОПОЛЬСЬКІ ДЕПУТАТИ-ЗРАДНИКИ
У вересні Мелітопольська міська рада позбавила мандатів сімох депутатів-посіпак окупаційної влади. Мандатів позбавили вже згадану Галину Данильченко, а також Андрія Румянцева, Андрія Хруща, Олександра Фалька, Сергія Золотарьова, Дмитра Трухіна та Тараса Генова.
Депутат від політпартії “Сергія Мінька” та перший заступник директора департаменту капітального будівництва і ЖКГ Андрій Хрущ з самого початку війни пішов на співпрацю з окупаційною владою. Він передав ворогу інформацію про сховану комунальну техніку.
Згодом очолив створене окупантами комунальне підприємство “Жилмасив”. З 1 червня воно займається поборами грошей з місцевого населення у вигляді нібито “квартплати”.
Як повідомляв чинний мер Мелітополя Іван Федоров, серед “заслуг” колаборанта – використання викраденого рашистами у керуючої компанії “Акві-Буд” автомобіля, а також обіцянки знизити квартплату на 10 % (насправді до тарифу просто не були зараховані податки).
Хрущ має 33,3% в ТОВ “Єдині диспетчерські системи” (діяльність телефонних центрів) та майже 5% в ТОВ “Керуюча компанія “Моє місто” (комплексне обслуговування об’єктів). Якщо статутний капітал першого підприємства – 10 тис грн, то другого – більше мільйона.
Бізнес зареєстрований у Мелітополі та у Дніпрорудному.
Як раніше повідомляли місцеві ЗМІ, Андрій Хрущ також має офісне приміщення у Мелітополі площею 1225 квадратних метрів.
Депутат Тарас Генов у 2010-2015 роках був обранцем Мелітопольської міськради від Комуністичної партії України. Пізніше очолював міський осередок “Союзу Лівих Сил” і проводив акції разом з лідеркою мелітопольського “Антимайдану” Катериною Уманець.
Урешті, 2020 року Генов потрапив до міськради від партії “За майбутнє”.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну він перейшов на бік окупантів. Здирав у Мелітополі таблички з українськими назвами вулиць (відео).
Тарас Генов разом з родичами також володіє виробничим кооперативом “Виробничо-технічне підприємство “Техінмаш”. Підприємство зареєстроване у Мелітополі з основним видом діяльності – оброблення металів та нанесення покриття на метали.
Статутний капітал “Техінмашу” – майже 45 тис грн.
Однопартійцем Генова у Комуністичній партії в минулих роках був Дмитро Трухін. На виборах 2020 року він обирався депутатом Мелітопольської міськради від “Опозиційної платформи – За життя”.
Відомо, що з окупацією Мелітополя Трухін займався захопленням земельних ділянок, комунальної та приватної власності.
Наполовину з дружиною колаборант володіє квартирою в тимчасово окупованому Севастополі. В Мелітополі у нього офіційно є шиномонтажна майстерня, придбана у 2015 році, комплекс споруд загальною площею 309 квадратних метрів та гараж.
Його брат, Антон Трухін, також перейшов на бік окупантів та “очолив” комунальне підприємство ”Чистота”.
Антон Трухін досі значиться співвласником приватного підприємства “Фенікс 2009” та власником ТОВ “Граніт-мастер”. Підприємства займаються організуванням поховань і надання суміжних послуг. Статутний капітал обох фірм символічний і складає – 100 та 200 гривень.
Мелітопольському депутату-зраднику від “Опоблоку” Олександру Фальку окупанти відвели роль наглядача за “бізнесом та ринками”.
Фалько вказаний директором і співвласником ТОВ “Мелітопольський завод металовиробів” зі статутним капіталом 200 тис грн. Підприємство займається механічним обробленням металевих виробів і розташоване у Мелітополі.
Від “Опоблоку” до міськради потрапив також Сергій Золотарьов. За даними місцевих ЗМІ, він допомагав окупантам грабувати мелітопольські бібліотеки та освітні заклади.
Золотарьов разом з родичем володіє ТОВ “Агроарсенал-3”, статутний капітал якого – тисяча гривень. Це підприємство з продажу запчастин для сільхозтехніки, зареєстроване у селі Семенівка Мелітопольського району.
Інший колаборант, депутат від ОП-ЗЖ Андрій Румянцев, є співвласником низки об’єктів нерухомості: нежитлового приміщення у Мелітополі, земельної ділянки та комплексу під Мелітополем – у Костянтинівці. У соцмережах Румянцева розміщуються фотографії з минулих років, які свідчать про підтримку проросійської акції “Полк победы”.
БЕРДЯНСЬКИЙ НАГЛЯДАЧ ТА АКТОРКА З СТО
Окупаційні телеграм-канали зараз продовжують висвітлювати “діяльність” самопроголошеного мера Бердянська Олександра Сауленка. Він підтримав рашистів ще у березні.
Згодом працював заступником директора з охорони праці і техніки безпеки на вугледобувному підприємстві на Донеччині. У наступному резюме від 2016 року вказував, що проживає у Бердянську.
У Бердянську Сауленко став партійним діячем. Він був одним з керівників районної організації політпартії “Союз Лівих Сил”.
Також відома інша інформація з його біографії: за словами радника голови Офісу президента Михайла Подоляка, Сауленко раніше був засуджений за педофілію.
Пособник окупантів нині записаний співвласником ТОВ “Бердянська керуюча компанія” та ТОВ “Азов буд партнер”. Перше підприємство зареєстроване в Бердянську та має статутний капітал у тисячу гривень, друге – в селі Новопетрівка Бердянського району зі статутним капіталом у дві тисячі гривень.
Фейковий мер Бердянська, прописаний у селі Новопетрівка, раніше здавав своє житло під відпочинок.
В окупаційній прес-службі Бердянська, за даними правоохоронців, став працювати Кирило Койнов. Він зголосився допомогти рашистам із поширенням пропаганди.
Койнов з родичкою є власником ТОВ “Гілдтраст”, задіяне у сфері надання інформаційних послуг. Також є директором зареєстрованого в Бердянську ТОВ “Джевел-груп” (діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування).
За адресою реєстрації останнього знаходиться низка закладів харчування, розташованих неподалік від узбережжя Азовського моря.
Секретарка Чернігівської селищної ради Бердянського району від ОП-ЗЖ Ілона Щипенко з приходом росіян стала так званою головою окупаційної адміністрації смт Чернігівка.
Вона відома своїм принизливим відео з подяками до окупантів.
Член її сім’ї, Олександр Олександрович Щипенко, є фермером. Він власник та директор фермерського господарства “Олександр Щипенко”, зареєстрованого у селі Довге Чернігівського району.
У тому ж селі, поряд, прописаний Олександр Миколайович Щипенко – власник іншого фермерського господарства “Дарина – О”. У самій Чернігівці патріоти чекають на ЗСУ.
До списку колаборантів з Бердянська нещодавно додався юрисконсульт та власник приватного підприємства “Консалтсервіс-Азов” Артур Джафаров. Він у листопаді зареєструвався для участі у “кадровому конкурсі” окупантів “Лідери відродження”. Та судячи з оголошень окупаційної влади, бажаючих “кар’єрного зростання” у лавах росіян на захоплених територіях небагато.
У м. Василівка Запорізької області окупаційну адміністрацію очолила Наталя Романіченко. Вона – засновниця продюсерського центру для дітей Be WOW та акторка.
Раніше торгувала через соцмережі пельменями та домашньою ковбасою.
За рік до війни пособниця окупантів стала власницею ТОВ “Гарант Романіченко” у Василівці, основний вид діяльності якого – технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Фірма впродовж 2021 року отримувала бюджетні замовлення. Комунальна установа “Сервісний центр закладів освіти” Василівської міськради замовляла їй технічне обслуговування і ремонт транспорту, постачання автозапчастин, автомобільних шин та дисків.
У Василівці ТОВ “Гарант Романіченко” має СТО.
Безпосередньо під час вторгнення Наталя Романіченко пропонувала окупантам послуги своєї станції техобслуговування. На СТО вона налагодила ремонт та фарбування військової техніки рф, забезпечувала постачання запасних частин до техніки. Щоб окупанти оцінили її старання, дала вказівку працівниками наносити на пофарбовану військову техніку символ війська-агресора – літеру “Z”.
В Енергодарі окупаційним керівником ще у березні став депутат міськради від ОП-ЗЖ Андрій Шевчик. 2010 року він обирався до Енергодарської міськради від “Сильної України”.
22 травня 2022 року невідомі підірвали вибухівку у підʼїзді багатоповерхівки колаборанта. Згодом справжній мер Енергодара Дмитро Орлов повідомив, що окупанти після інциденту з підривом призначили нових “керівників”, а Шевчик виявився непотрібним для них. При цьому повідомлялося, що колаборант з Енергодара не виїхав.
Андрій Шевчик є співвласником (20%) зареєстрованого в Енергодарі приватного підприємства “АВП плюс” зі статутним капіталом 25 тис грн. Серед видів його діяльності – торгівля господарськими товарами.
Офіційно Шевчик зараз перебуває під санкціями Швейцарії, Австралії, Японії та Нової Зеландії.
19 жовтня його також внесли до українського санкційного списку (№ 336). Окрім Шевчика у ньому опинилися запорізькі колаборанти Олександр Сауленко, Галина Данильченко та Євген Балицький (№ 2066 у санкційному списку).
Активи зрадників заблокували та застосували до них низку інших заборон, які у подальшому можуть означати повну конфіскацію їхнього майна.
