Центр надання реалібітаційних послуг ГО жінок-інвалідів «Донна», який надає послуги пацієнткам, у яких діагностували рак молочної залози може закритися, а міська влада активно цьому сприяє — у розмові з журналісткою Forpost повідомила керівниця центру Олена Плечун.
До центру приходять тисячі жінок, у яких видалили молочні залози. Варто зазначити, кількість захворювань саме на рак грудей у Запорізькій області вражає і щороку ця цифра зростає. Так, станом на кінець 2017 року таких хворих в області було понад 8 тисяч, більше 50% з них — мешканці міста Запоріжжя.
Центр реабілітації, по-перше — допомагає подолати психологічні проблеми після тривалого лікування та пройти курси реабілітації: по-друге — забезпечує пацієнток протезами та білизною, для того, щоб жінки почувалися повноцінними. Також центр забезпечує хворих компресійними рукавами для відтоку лімфи. Жінкам, які хворіють на рак грудей видаляють лімфатичні вузли, як наслідок — у кінцівках рук накопичується лімфа, щоб цього не відбувалося, хворим потрібні спеціальні нарукавники, при їх відсутності шкіра попросту може лопнути від надлишку лімфи.
Майже усі послуги, які вказані в індивідуальній реабілітаційній програмі пацієнтки, яка пройшла курс лікування та операцію тут надають. Зокрема, у кожній програмі призначають лімфодренажний масаж та пневмо пресинг. Також дуже потрібна спеціальна гімнастика для хворих, але у центрі повноцінно забезпечити цей курс не можуть, оскільки основна частина приміщення і досі без елементарного ремонту. Тому змушені обмежуватися усними тренінгами.
Як правило, жінки після видалення молочної залози та лімфи не в змозі навіть підняти руки вгору, щоб розчесати волосся. Вони потребують догляду і підтримки держави, після пройденої реабілітації поцієнтки можуть повернутися до повноцінного життя.
«Цифра — 8 тисяч, це лише ті жінки, які вже перенесли операцію по видаленню молочних залоз. Важко уявити, яка загальна картина. Дуже багато молодих жінок, у багатьох після першої операції з’являють проблеми з гінекологією. Але, варто зазначити, людей, які зуміли побороти рак стає все більше, зараз відсоток тих, хто пройшов реабілітацію та одужав повністтю досить багато. Після операції близько 80% жінок приходять за допомогою до нашого центру, адже ми в змозі забеспечити якісну реабілітацію та протезування, що є дуже необхідним для повного одування»- каже керівниця центру Олена Плечун.
Важка екологічна ситуація, повітря, яке щоденно отруюють заводи мала б мотивувати міську владу вживати заходів для того, щоб цифра хворих ставала меншою. Тим паче, що міська влада має безпосереднє відношення до заводів, які створюють сприятливу ситуацію для розвитку ракових клітин. Поки хтось заробляє на роботі заводів, інші проходять пекельні випробування і змушені боротися за найцінніше — за життя. На докори сумління, у випадку із місцевою владою Запоріжжя розраховувати не доводиться. Принаймні, якщо вірити онкохворим та керівникам цього та інших схожих центрів.
Забезпечення умов для курсу реабілітації, яка є обов’язковою для виконання, повинна займатися місцева влада, це передбачено законом України. Та мерія, за словами Олени Плечун проблеми не бачить і закриває очі на те, що вона не просто може, а зобов’язана забезпечити умови для пройдення необхідних процедур онкохворими.
Кілька років тому, сьогоднішній центр був тільки проектом, право на існування якого автори мусили мотивувати і захистити. Тоді, Запорізька обласна державна адміністрація провела конкурс і визначила переможця, ним стала Олена Плечун. Згідно з умовами конкурсу, левова частка коштів, яка необхідні на реалізацію проекту була виділена з обласного бюджету, частину Олена Плечун мала знайти самостійно.
Після того, як проект затвердили, жінка взялася підшукувати зручне і комфортне приміщення. Хотілося, щоб воно знаходилося у центрі та щоб була зручна транспортна розв’язка. Після нетривалих пошуків, таке приміщення знайшли за адресою: м. Запоріжжя вул. Кам’яногірська, 8. Пізніше з’ясувалося, що це приміщення знаходиться на балансі Міської лікарні №10.
«Довго мені довелося просити дозволу на оренду площі в міської влади, але все ж випросили. Я переконана, влада врахувала, що ми зробимо ремонт, а після можна буде нас викинути на вулицю. Коли ми побачили приміщення зсередини — хотілося ридати. Орендну плату, нам виставили захмарну та стан приміщення був плачевним. Ви були у підвалах житлових будинків? Уявіть собі, уся площа, яку ми орендуємо за немалі гроші, була в такому стані, як підвали старих житлових будинків, у який періодично прориває каналізація. Та все ж ми прийняли що є, і взялися за ремонт. Робили його усі, спільними силами, приносили з дому квіти, картини, меблі, літературу… Станом на сьогодні вдалося довести до ладу лише невеличку частину площі, іншою частиною ми не користуємося, але платимо за неї оренду. Така ситуація нас не влаштовувала, але ми розуміли, що виходу нема — платити мусимо.
Розуміючи, що своїми силами ми не зможемо все відремонтувати, вирішили звернутися до мерії за допомогою. Я записалася на прийом до мера, знаєте, так як він зі мною говорив на зустрічі, за 50 років так зі мною не говорив ніхто. Зверхньо, холодно та різко. Я старалася описати загальну картину по захворюваності у місті, називала статистику, у відповідь — вас таких багато ходить, нічого від нас не отримаєте, цифри ці я вже чув, в мене теща померла від такої ж хвороби!
Потім викликав до кабінету свого заступника Анатолія Пустоварова і перекинув питання на нього. Заступник мера поусміхався до мене, пообнімав за плечі і запевнив, що все взяв під свій контроль. Запитав номер телефону та пообіцяв подзвонити, щоб повідомити про результати свого «контролю». Більше року пройшло з цього часу — дзвінка не дочекалася. Якщо подумати логічно, коли здають приміщення, повинні ж бути хоч елементарні умови для користування ним? У нашому випадку, ні ремонту, ні води, ні світла, тільки висока орендна плата! — розповідає Олена Плечун.
Зараз з нас намагаються витягнути останні кошти, придумуючи додаткові ставки. Влада вирішує, що їй мало і виставляє рахунки за оренду землі. Я зверталася і до Міської лікарні №10, яка є балансоутримувачем і до податкової, з питанням: Звідки така сума? Адекватного пояснення досі не отримала. Складається враження, що за рахунок нас хочуть компенсувати витрати на податки за усі об’єкти, які розташовані на території лікарні.
Події останніх днів, змушують підозрювати, що приміщення взагалі планують забрати і передати в оренду комусь іншому, або ще «краще» — приватизувати. Так, нещодавно Олені Плечун подзвонили і попросили бути на місці, бо прийде комісія, яка оцінюватиме територію. У складі комісії, прийшла також бухгалтерка, юрист та оцінщик, що викликало підозри і сумніви в сьогоднішніх орендаторів.
Скажу відверто — сил більше немає, жодної допомоги людям, які захворіли, у тому числі через важку екологічну ситуацію, міська влада не бажає надати. Це її обов’язок і це передбачено законом! Натомість, демонстративно проводить екологічні форуми, запрошує іноземних гостей і робить вигляд, що має намір робити рішучі кроки для покращення екологічної ситуації в місті. Платити оренду за розбите приміщення та ще й за оренду землі ми вже не маємо з чого. Надіялися, що якось розбиремося у цій складній ситуації, а тут нова проблема — комісія на чолі з оцінщиком. Вона оцінювала приміщення, яке ми відремонтували своїми силами. Я переконана, приміщення планують віддати під приватизацію, нас вигнати на вулицю, а хворих кинути на призволяще. До того ж, згідно з умовами конкурсу, центр мусить працювати ще як мінімум 3 роки…
