У 2022 році російські терористи тимчасово захопили найбільшу в Європі АЕС — Запорізьку А атомну електростанцію. Об’єкт перетворився на справжню ядерну в’язницю та катівню. Організація Ruth Hounds, яка фіксує воєнні злочини російської армії в Україні, зібрала свідчення постраждалих.
Про це повідомляє «Громадське».
За півроку організації вдалося опитати 14 свідків, які пережили тортури та вдалося вибратися з тимчасової окупації.
«Ми встановили, що ці люди стикалися з великою кількістю злочинів. Кожен по-своєму, але вони мали справу з різними тактиками, які використовували російські сили безпеки — для того, щоб зламати опір або створити умови, за яких певний працівник уже не міг відмовитися від співпраці з “росатомом”», — розповів юридичний директор Truth Hounds, викладач НаУКМА, член правління Центру громадянських свобод Дмитро Коваль.
Окупанти облаштували в Енергодарі цілу мережу катівень. До працівників ЗАЕС застосовували:
- жорстокі побиття;
- удушення;
- удари електричним струмом від військового польового телефону ТА-57 «тапік» та мегомметра;
- імітацію розстрілу;
- примус копати власні могили;
- погрози зґвалтуванням щодо них та їхніх рідних.
49-річного підрядника Запорізької АЕС Володимира Жайворонка утримували в полоні 53 дні. Він розповів, що його неодноразово били прикладами автоматів. А під час допиту вирвали ніготь.
Інший потерпілий, працівник відділу фізичного захисту ЗАЕС, який з міркувань безпеки залишився анонімним, розповів, що співробітники «почали зникати» одразу після того, як російські війська взяли станцію під контроль.
Коли чоловік відмовився підписувати щось на кшталт «зізнання», яке вимагали співробітники ФСБ, його вивезли в ліс, жорстоко побили й наказали копати собі могилу. Окупанти стріляли біля голови, погрожували прострелити коліно та засунули голову в поліетиленовий пакет із дизельним пальним. Підписати контракт із «росатомом» потерпілий так і не погодився. Зрештою, чоловіку з окупованого Енергодара вдалося втекти.
Іншого співробітника, який відповідав за ядерну безпеку ЗАЕС, катували кілька днів до непритомності. За його словами, він пережив жорстокі побиття, удушення й удари струмом. Також він чув, як один (імовірно) співробітник ФСБ казав іншому: «Дивись, не вбий його». Під час катувань питали й про схованки зі зброєю та проукраїнських співробітників. Усіх, кого підозрювали у найменшій причетності до українських Сил безпеки й оборони, катували найбільше.
Десятки людей окупанти утримували в переповнених маленьких камерах, розрахованих на двох-чотирьох осіб, часто без доступу до їжі, води та санітарних умов.
Ще один потерпілий, який перебував у такій камері, бачив, як людей виводили для катувань і повертали ледь живими. Одного разу крики з сусідньої камери були такі гучні, ніби катовану людину «розривають на шматки живцем». А побої були настільки жорстокими, що один із кийків, якими регулярно били в’язнів, просто зламався.
Участь «росатому».
Дослідження правозахисної організації вказувало на те, що «росатом», який не підпадав під заходи санкцій, фактично був співучасником воєнних злочинів.
«Коли ми отримали інформацію про зникнення, катування або навіть вбивства, то це в основному стосувалося ФСБ. Однак ми доводимо, що сам «росатом» також має відповідальність за ці злочини і повинен нести за них відповідальність. У нас є свідчення, коли працівників вивозили з кабінетів представників «росатому» на ЗАЕС прямо до катівень. І очевидно, що вони не могли не знати про випадки катувань», — заявив Дмитро Коваль.
За словами юриста, представники «росатому» не тільки не реагували на катування українських працівників, а навіть часто сприяли їм. Після цього вони навіть телефонували, щоб переконати у подальшій співпраці.
Свідки повідомили, що хоча співробітники «росатому» не брали безпосередньо участі в катуваннях, вони повністю про них знали. Без їхнього відома тортури були б неможливі.
Міський голова Енергодара, Дмитро Орлов, стверджує, що за півтора року окупації близько тисячі співробітників ЗАЕС пройшли через катівні. На жаль, щонайменше одна людина, водолаз Андрій Гончарук, був закатований до смерті.
За словами Орлова, інформації про двох інших співробітників — інженера Сергія Потинга та начальника Сергія Спартесного — немає. Вони утримуються окупаційною «поліцією» вже кілька місяців.
Також за його словами, близько сотні людей перебувають у катівнях, які окупанти організували в промзоні міста. З них декілька десятків — працівники ЗАЕС.
Місто Енергодар залишилося з приблизно 20% свого населення. Ситуація в місті загалом і на ЗАЕС, зокрема, напружена.
За словами експерта, окупаційні війська тримають ЗАЕС під контролем виключно для шантажу, оскільки станція не функціонує. Виробництво електроенергії припинено. Наразі стан обладнання невідомий, і його деградація може призвести до серйозних проблем.
Станом на даний момент з окупації вдалося виїхати близько 3,5 тисяч атомників. Проте близько 800 співробітників продовжують виходити на майданчик ЗАЕС, а ще близько двох тисяч очікують на рішення. З іншого боку, 2600 працівників обрали бік окупантів.
Правозахисники сподіваються, що їхній звіт щодо катувань працівників ЗАЕС сприятиме ухваленню санкцій проти «росатому»; що згодом компанія виплатить компенсації всім жертвам, а причетні без винятку понесуть особисту кримінальну відповідальність. Але робота лише починається.
«У нас досить великі плани з адвокації, пов’язаної з санкціями проти “росатому”. Ми продовжимо спілкуватися з міжнародними організаціями, передусім ООН та її структурами, а також з МАГАТЕ, щоб донести до них цю інформацію. Є також перспективи для можливих судових процесів проти “росатому” за кордоном. Адже деякі працівники, що пройшли через тортури, продовжують перебувати на території інших країн», — каже юридичний директор Truth Hounds Дмитро Коваль.
А втім, добитися системних санкцій проти російського атомного гіганта — завдання не з легких. Зараз ідеться про поступові кроки в цьому напрямку.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
