«До мрій попри все»: у Запоріжжі представили інклюзивну виставу

139

У Запорізькому ляльковому театрі відбувся запис унікальної вистави «Коли друзі поруч», створеної в рамках проєкту «Разом за синім птахом: інклюзивна вистава».

Щоправда, широкий глядач не зміг переглянути виставу в приміщенні театру у зв’язку з карантинними обмеженнями – показ був закритим. Водночас, 20 жовтня усім буде надана можливість переглянути запис вистави у режимі онлайн.

Автор і керівник проєкту Дергач Маргарита Альфрітівна, професор кафедри спеціальної педагогіки та спеціальної психології Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії, завідувачка театрального відділення Запорізької дитячої музичної школи №1 розповіла про особливості проєкту, а також про труднощі, з якими зіткнулися через карантин.

­Чому ця вистава унікальна?

На одному майданчику працювали діти, котрі навчаються на театральному відділенні  Запорізької музичної школи №1 і дітки з особливостями, які взагалі раніше ніколи не залучалися до театрального мистецтва. Тобто ми зібрали зовсім різних акторів з різними ритмами життя, потребами, смаками. Але разом вони створили гармонію на сцені. Ідея інклюзивної вистави виникла ще у грудні 2019 і реалізувалася через поданий до українського культурного фонду проєкт.

Чи не завадив онлайн-режим?

Театральне мистецтво – це живе мистецтво, його в записі дивитися складно. Втрачається енергетика, яка виникає в глядацькій залі між акторами і глядачами. З самого початку планувалося показати п’ять вистав наживо. Однак проблема коронавірусу, котра не минула і нашу країну, змінила наші плани. Український культурний фонд висунув нам умову показати цю виставу тільки в режимі онлайн. Генеральні репетиції та запис відбулися при глядачах, але в мінімальній кількості. Тим паче, що це були здебільшого батьки і розмір зали дозволяв дотримуватись карантинних норм.

Коли розпочали роботу над самою виставою? Як відбирали дітей на ролі?

Взагалі роботу я хотіла розпочати ще в лютому в масштабному режимі, але коронавірус та карантин змінив усі плани. Далі було літо, відпустки, відпочинок. І працювати з акторським складом учнів театрального відділення розпочали тільки в червні, а з акторами з особливими потребами з кінця липня – це був наш неперевершений Ткаченко Костя (роль кенгуру Кенні). Акторів з особливостями на інші ролі, масові сцени шукали в режимі «турбо». Як такий кастинг не проводився: справа нова і батьки ще не готові до того, що їх дітей запрошують на такі масштабні відкриті проєкти.

Фактично, взяли всіх, хто хотів. Частина діток не погодилася грати прилюдно на сцені: вони ще з самого початку розглядали цю справу як можливість просто повчитися театральному мистецтву. Це також тішить.

Розкажіть про партнерів проєкту.

Сам проєкт реалізується з ініціативи міської ради при партнерстві Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії. Фінансову складову надав Український культурний фонд. Це і оформлення вистави, і просування, і вироблення інформаційних продуктів, а також винагорода професіоналам, котрі працювали над виставою. Діти з особливостями і інвалідністю санаторної школи-інтернату зіграли ролі у виставі, гарно виступив інструментальний ансамбль синтезаторів «Клавіші» (керівник Рахімова В.К.), а студенти були чудовими волонтерами, за що хочеться висловити їм окрему подяку. Також партнерами проєкту стали Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 66, діти якої грали у сцені з крокодильчиками, та Кам’янська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат, яка долучилася до вистави з яскравою композицією танцю і пісні в жестовому виконанні «Колискова» у виконанні народного танцювального колективу «Ритм» (керівник Китманова І.В.).

Як вже повідомлялося вище, у виставі були задіяні тільки діти. Усього акторів на сцені протягом усієї дії нараховано 21. Також допомагали інші дитячі колективи з кількістю у 19 та 20 дітей. Дитячий оркестр з академії, танцювальні колективи з Кам’янської школи – перерахувати точно і остаточно кількість людей у творчій групі просто неможливо.

Як вдавалося збирати всіх дітей на репетиції одночасно?

Всі репетиції узгоджувалися відповідно до графіку роботи та вільного часу наших акторів. Певні труднощі виникали через те, що діти з особливостями можуть навчатися і стаціонарно у школі, і вдома. У цей час батьки на роботі. Тому виникали проблеми з перевезенням дітей до театру, хоча вони дійсно хотіли брати участь у виставі. І тут, повертаючись до партнерів, маю сказати, що наші волонтери в будь-яку хвилину могли зірватися, забрати та привезти дитину на репетицію, а потім відвезти додому. Це дійсно нам сильно допомагало.

У постановці вистави були задіяни професіонали свої справи: хореографи-постановники, режисер-постановник, автор п’єси, звукорежисер, музикант, який писав музику фінальної пісні, та співачка, що її виконувала. А також костюмери, декоратори і гримери, майстерність яких надала виставі яскравості і завершеності.

 

Яка головна мета цього проєкту?

Довести, що будь-які обмеження ніяким чином не впливають на творчість людини та її бажання розвиватися, реалізовуватися. Ми хотіли вийти за рамки стереотипів, а також дати можливість діткам з особливостями спробувати себе у такому складному мистецтві, як театральне. І я думаю, що це вдалося і нам, і нашим акторам.

Чому проєкт отримав назву «Разом за синім птахом»?

У кожного з нас є мрія. В художньому аспекті мрію асоціюють із синім птахом. Уявіть, що синій птах – то ваша мрія. Ми до цієї мрії рухаємося і хочемо її досягти. Так само і дітки з особливостями, котрі йдуть до своїх мрій попри все. Вони хотіли бути почутими. Ця вистава про них, про те, що до мрії краще рухатися разом. Про це і говориться у фінальній пісні:

Дай мені руку і разом руш

Туди, де нам гарно, у наш світ мрій.

Дивись це не складно – зроби тільки крок

Ми разом – це гарно, це диво,

ТОЖ – РУШ!!!

Спілкувалася Софія Шишкіна

 

ПОДЕЛИТЬСЯ
загрузка...