Мешканці Оріхова, краєзнавці та історики говорили сьогодні на зустрічі, присвяченій 250-річчю незламного, сильного духом міста.
«Не 250 років, а, можливо, навіть за 300!», — переконаний Іван Панченко, краєзнавець. Та додає: «Ви подивіться, що зараз відбувається: якщо далі так буде, то може й від населених пунктів нічого не залишитися. Я якось був на розкопках козацьких зимовників, і там був лише ось такий попільник. Так само і зараз є села, зруйновані вщент. І є документальні підтвердження, що наше місто має більшу історію: з 1709 року».
Зараз місто постійно потерпає від прильотів. Від понад 14 тисяч мешканців, які тут проживали на початку повномасштабного вторгнення, зараз залишилося десь 800. Заступниця директорки Оріхівської гімназії Інна Рябцун «Сузір’я» тримає в руках альманах історії навчального закладу«Те, що не вмирає» і розповідає, що, не зважаючи ні на які виклики, заклад продовжує працювати.
Нещодавно навіть були виділені класи у підземній школі.
«Наш колектив разом з учнями продовжує брати участь у конкурсах та проектах, вирішуємо й найболючішу проблему — з переходом на офлайн. Зараз співпрацюємо з Запорізьким національним університетом, з факультетом історії, де оцифровуємо спогади з початком повномасштабного вторгнення», — зазначає вона.
На зустрічі також лунали спогади про рідне місто, вірші-спогади та неодмінна віра у повернення до рідних країв.
Славко Твердохліб, фото автора
Читайте також: Розбитий, але нескорений: як сьогодні виглядає прифронтовий Оріхів
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp
