Українці біднішають на очах, рівень економіки падає, Уряд запроваджує непопулярні дії, а ціни продовжують зростати шаленими темпами. Президент Зеленський вже більш ніж 2,5 роки при владі, тож можна вже побачити наслідки його роботи. Народний депутат України восьмого скликання, голова Запорізької територіальної організації партії «Європейська Солідарність» Ігор Артюшенко підготував аналітику для видання «Укрполяд«, в якій детально розповів про нинішню ситуацію в українській економіці.
Наводимо текст без змін:
Гасла і дійсність
«Кінець епохи бідності й брехні», «кінець епохи кумівства та армійських друзів», «нульова толерантність до корупції». Саме з такими гаслами у 2019 році Зеленський, а потім і його «слуги» йшли на вибори. І виграли їх, отримавши безпрецедентну довіру українців та 100% влади фактично в одні руки. А тому несуть 100% відповідальності за результативне здійснення своїх обіцянок.
Екватор «зеленої» влади українці вже пережили, а тому час аналізувати, що саме відбувається з виконанням обіцяного та чи є надія, що результат буде справді позитивним.
«Офісом президента вивчається можливість впровадження в Україні продуктових карток», – днями зазначив радник президента з економічних питань Олег Устенко.
Саме так, у Зеленського «дохазяйнувалися» до введення продуктових карток, що існували в СССР у 20-х роках, після Другої світової війни, у час «перебудови» та у буремні 90-ті роки. З лібертаріанців, як вони нам казали у 2019 р., «слуги» перетворюються в соціал-комуністів. І державне регулювання цін на продукти завжди і в будь-якій країні призводило лише до зниження якості товарів, до дефіциту, а тому до корупції при їх виробництві та розподілі.
Бо замість продуктових карток потрібно стимулювати заробітки – доходи населення, а соціальні пільги монетизувати. Тоді їх отримувачі самі вирішать, як і на що витрачати кошти – на походи в кіно чи на їжу або ліки. Тим більше, що видача продуктів за картки не передбачає сплати податків, що саме по собі зменшить можливості бюджету допомагати бідним.
Зазначу також, що політтехнологія з роздачі «гречки» та продуктових пакетів пенсіонерам та незахищеним верствам населення на виборах не раз була застосована в Україні у минулому. Однак у команди Зеленського цинізм досягнув найвищого ступеня – спочатку вони «доцарюватися» до того, щоб українці не були спроможні самостійно заробити на їжу, а потім, з «барського плеча», вирішили роздавати продовольчі пайки. І закуповувати їх навіть не з власної кишені, а за рахунок платників податків – з державного бюджету.
«За даними Держстату за 9 місяців 2021 р. зростання доходів українців становило лише 3%, однак при цьому ціни на продукти зросли на 40%».
На підтвердження цих слів достатньо просто зайти на найближчий ринок чи у супермаркет, щоб переконатись у галопуючих цінах, які після нового року вже б’ють всі антирекорди. Другий Уряд Зеленського не справляється з керівництвом країною. Уряд, який рік тому розраховував на зростання внаслідок «відскоку» економіки в Україні та світі влітку 2021 року – змарнував цей шанс.
Голова Ради НБУ Володимир Данилишин дав експертну оцінку процесам в економіці за 2021 рік. Загальний висновок – ціни зросли, а українці збідніли, використавши для виживання частину депозитів, назбираних у минулі роки.
Зростання ВВП України у 2021 році становитиме лише 3,2%, що не компенсує падіння економічної активності у 2020 році (-4,0% за рік). Відновлення промислового виробництва відбувається в масштабах, менших за падіння 2020 року: за 11 місяців 2021р. приріст становив лише 1,3% проти падіння на 4,5% у 2020 році.
Заощадження населення скоротилися на 88 мільярдів гривень, тобто українці в своїй більшості вимушені витрачати те, що заробили в попередні роки.
Вартість цукру за рік зросла на 28%, соняшникової олії – 39%, яєць – 19%, хліба – 19%. Ціни реалізації сільськогосподарських товаровиробників в середньому за 2021 р. зросли на 40%. Послуги електро-, газо- та теплопостачання подорожчали в 2,7 раз, вартість сирої нафти і природного газу – в 1,7 раз, кам’яного вугілля – в 1,5 рази. Здорожчання енергоносіїв підвищило витрати на утримання житла (послуги електропостачання подорожчали на 27%, газопостачання – на 16%), а також на ціни автомобільного палива (+27%) та послуг автоперевезення (+20%).
Влада підготувала добру і погану новини для лікарів і медсестер: добра – зарплати медикам у 2022 році справді підвищать, погана – десятки тисяч медиків мають бути або звільнені, або перейдуть на неповну зайнятість.
Втім, нових збільшених зарплат ще не сплачували – є тільки постанова №2 КМУ від 12.01.2022 р. про те, що лікарі будуть отримувати не менше 20 000 грн., а молодші спеціалісти – не менше 13 500 грн. «У межах фонду оплати праці на 2022 рік», звичайно. І саме у цих словах й криється диявол.
Проблема в тому, що грошей, згідно з фондом оплати праці, в бюджеті на таке підвищення зарплат немає. Тому в уряді знайшли цинічне рішення – «у разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня… вимога щодо розміру оплати праці, передбачена підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу».
Тобто когось переведуть на 0,5 ставки, когось на 0,25 ставки, а когось просто звільнять.
Варто нагадати, що заборгованість по зарплаті працівникам у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги на 1 грудня 2021 року склала 456% порівняно з початком року, тобто збільшилась майже у 4,6 разів.
І, наостанок, про наших захисників – про військовослужбовців, які своєю жертовністю забезпечують оборону України від московських зайд. Через відсутність індексації грошових виплат військовим з 2019 року сьогодні в ЗСУ платять вже менше, ніж середня зарплата по країні. Так гранатометник або механік-водій танку отримують 10 тис. грн., а командир танка – 11 тис. грн., у той час як прибиральниця в Києві чи охоронець в АТБ має 12 тис. грн. на місяць.
Ситуація виглядає особливо несправедливо після того, як поліцейські шляхом протесту добилися підвищення зарплатні, бо армія протестувати не може. Та ніби як знущання виглядає обіцянка Зеленського переглянути виплати військовим з 2023 року.
За словами міністра оборони Резнікова, в 2021 році дві третини військовослужбовців не продовжили контракт. Більше того, в 2021 році мала місце безпрецедентна ситуація із затримкою обов’язкових виплат.
Для того, щоб підвищити грошове забезпечення в ЗСУ хоча б на 30 % – зрівняти з цивільним сектором, потрібно 18 млрд. грн. на рік – говорить міністр оборони Резніков і жаліється, що не може знайти таких коштів – їх немає.
Все це пояснюється дуже просто – армія ніколи не була в пріоритеті у Зеленського. Він сам уникав повісток, не розуміє і не хоче розуміти потреб захисників. Бо «нема грошей» – це завжди недолуга відмазка. Бо на «велике крадівництво», примарний новий університет, ДБР, репресивну машину та інші химерні речі чомусь гроші в бюджеті завжди у нього є.
Заради справедливості зазначу, що є й ті, для яких «епоха бідності» справді закінчилась. Але їх прізвища можна перерахувати на пальцях, бо це – олігархи.
За даними журналу «Форбс» в 2021 році у порівнянні до 2020 року зросла капіталізація майже усіх найбагатших людей України.
Рінат Ахметов наростив капітал +4,8 млрд. дол. до 7,6 млрд. доларів. Віктор Пінчук збагатився на 1,1 млрд. дол., Костянтин Живаго – на 1,3 млрд. дол., Ігор Коломойський на 800 млн. дол. Геннадій Боголюбов наростив капітал +500 мільйонів доларів до 1,7 млрд. дол., а один з основних спонсорів російського КГБшного «православ’я» Вадим Новінський став багатшим на 590 млн. дол.
Незважаючи на всі емоційні заяви Зеленського про боротьбу з олігархами, за минулий рік вони всі стали тільки ще багатшими, а переважна більшість українців – збідніли та витрачають старі запаси.
Позитивом, але і сарказмом є те, що Зеленський справді виконав передвиборчу обіцянку про «кінець епохи бідності», щоправда це стосується виключно кількох осіб.
Виборців цинічно обдурено. Ті, хто купився на «кінець епохи бідності» в 2019-ому, тепер відчули справжню бідність, а дехто і зубожіння на тлі жирування «слуг», які купують дорогі автомашини та нерухомість. Зеленський – це не велике будівництво, а велика криза та депресія, що є наслідком величезної некомпетентності його особисто та його урядовців. І велика любов до олігархів, попри публічну обіцянку боротьби з ними.
Ігор Артюшенко
