Два місяці тому до Запоріжжя повернувся колишній очільник обласної міліції Володимир Серба. Більш ніж сім років він переховувався на території Росії – у 2014-му тікав відразу за Януковичем. За цей час генерала Сербу встигли оголосити в міжнародний розшук та заочно запроторити за ґрати. Проте несподівано для всіх він повернувся до Запоріжжя й особисто з’явився на судове засідання. Впевнений у собі, бадьорий та казав, що є патріотом.
Тим часом, буквально за день до сенсаційного повернення, Володимир Серба зникає з міжнародної розшукової бази, сторона обвинувачення в особі прокуратури просить суд змінити генералу-втікачу запобіжний захід з тримання під вартою (арешт) під особисті зобов’язання. Суд прохання прокуратури задовольняє і розшукуваного раніше міліцейського високопосадовця відпускає. Той спокійно їде собі на Донеччину — в місто Дружківка, і горя не знає.
Днями у Жовтневому суді Запоріжжя пану Сербі повинні були знову обирати запобіжний захід. Проте прокуратура заявила про відвід судді. Судове засідання перенесене на невизначений час. Пан генерал й досі залишається на волі. Такий перебіг подій обурює запорізьку спільноту: як таке може бути? Як людина, яку звинувачують в організації розгону запорізького Майдану, спокійно ходить донбаськими вулицями і, цілком можливо, може взагалі уникнути будь-якого покарання? Як людина, яка сім років переховувалась на території країни-агресора, без перешкод повернулася до України? І найважливіше: кому це вигідно?
Про все це RegioNews поговорив з відомим запорізьким політиком, нардепом попереднього скликання та однім з лідерів запорізького Майдану Ігорем Артюшенком.
«Вірні орли» Захарченка
Пане Ігорю, для багатьох запорожців, особливо тих, хто, як кажуть, «в темі», раптове повернення генерала Серби до Запоріжжя стало справжньою сенсацією: серйозні обвинувачення, розшук, заочний арешт і тут… він такий «весь у білому». Як ви вважаєте, що стало справжньою причиною для його повернення?
Переконаний, що справжня причина повернення Серби одна – йому або його покровителям вдалося отримати гарантії безпеки та відсутності притягнення до відповідальності за скоєні злочини. Хто надав ці гарантії – МВС, прокуратура, «суддівська мафія» чи Офіс президента Зеленського — це наразі відкрите для мене питання. Але ті факти, що людина, яка сім років була в міжнародному розшуку, переховувалась від слідства на окупованих Росією територіях та в самій Росії, безперешкодно перейшла кордон, дивним чином зникла з розшукової бази й отримала в суді найлегший запобіжний захід, доводять єдине – рішення про його повернення гарантувалось та реалізовувалось на найвищому державному рівні. Цілком можливо, що без втручання заступника голови ОП Олега Татарова, такого ж самого поплічника банди Януковича, як і Серба, тут не обійшлось.
До чого тут Татаров та що його може об’єднувати з Сербою?
Татаров – це заступник голови Офісу президента України з питань взаємодії з правоохоронними органами. Тому якраз на ньому сходяться вертикалі прикордонників, поліції, СБУ і прокуратури. Хтось мав дати команду прибрати Сербу з розшуку, щоб у СБУ не виникло питань. І дати команду прокурору бути вкрай млявим, щоб не знайти під час розгляду в суді фактів проведення розшуку. Повірити в те, що Серба зміг вирішити це все на місцевих рівнях (наприклад, на обласному), — це не витримує критики. Бо кожна структура апелювала б до Києва, розуміючи очевидний резонанс. Та і Запоріжжя з окупованими територіями не межує, а тому доводилося б залучати й інших. А що їх об’єднує – Татарова та Сербу? Обидва — «вірні орли» Захарченка (Віталій Захарченко – очільник міністерства внутрішніх справ України часів Януковича – прим. ред.).
«Зеленському потрібні залежні силовики»
Існує думка, що пан генерал повернувся, аби дати свідчення проти Євгена Анісімова (Євген Анісімов – запорізький бізнесмен, якого називали «смотрящим» за регіоном від сім’ї Януковичів, півтора роки перебуває в запорізькому СІЗО, обвинувачується в скоєні низки тяжких злочинів – прим. ред.), натомість отримавши гарантії власної безпеки. В тому числі і у вигляді не притягнення його до відповідальності за розгін запорізького Майдану. Як ви думаєте, наскільки це реально?
Думаю, що це конспірологія. Анісімов у СІЗО, політичних чи економічних впливів у нього давно не має, як і якихось перспектив їх відновлення. Не думаю, що владі Зеленського може бути цікавою доля Анісімова, щоб йти на такі медійні та інституційні для себе ризики та жертви, рятуючи Володимира Сербу від справедливого покарання. Подивіться на подібний кейс УМВС в Одесі. Подібний до Серби персонаж — Едуард Гребенюк — обвинувачувався за розгін Майдану, був люстрований та засуджений на три роки позбавлення волі, а тепер суд відновив його на посаді заступника голови обласного УМВС ще й з виплатою йому компенсації у 700 тисяч гривень. Думаю, що «зелена» влада готує аналогічний сценарій і в Запоріжжі – факти свідчать саме про це. Бо Зеленському потрібні повністю залежні і вдячні керівники силових структур, яким не буде чого втрачати. Бо вкрай важкий час стрімко наближається до нього і його команди. Цю версію я вважаю набагато більш логічною, ніж різні конспірології.
Проукраїнські сили вже вдруге організовують мітинги під стінами суду з вимогою ув’язнити Сербу, але судді свого рішення не змінюють. Про що це може свідчити?
А ще й прокурор «чомусь» не може довести фактів розшуку Серби протягом семи років. І свідчить це саме про те, що я говорив раніше – про домовленості на центральному рівні, на рівні ОП, про «гарантії безпеки» Володимиру Сербі. Бо організувати злочинні домовленості, дати «зелене світло» одночасно з прикордонниками, поліцією, прокуратурою та судом можливо тільки на рівні Банкової – місцеві це просто «взяли під козирок» і виконують. Хоча потім якраз їм за це і відповідати. Але є і деякі надії на відновлення справедливості, принаймні, тактичної, адже, принаймні, розглядається питання відводу судді. Вважаю це прямим наслідком медійного розголосу та нашої небайдужості. Подивимось, яким буде рішення (інтерв’ю записувалося до того, як у Жовтневому суді Запоріжжя 6 вересня залишили без задоволення клопотання прокуратури стосовно відводу у справі Серби судді Юлії Пивоварової, яка до початку російсько-української війни у 2014 році була суддею Докучаєвського міського суду Донецької області (наразі Докучаєвськ окуповано), а згодом перебралася до Запоріжжя — прим. ред.).
На вашу думку, чим може скінчитися судовий процес і чи понесе пан Серба якусь відповідальність?
Про владний сценарій я сказав: особисте зобов’язання як запобіжний захід, роки розгляду справи по суті, протягом яких Серба буде вільно себе почувати, умовне засудження, а потім – виправдання, відновлення на посаді з виплатою компенсації за рахунок грошей платників податків. Що можуть цьому протиставити політична опозиція, громадськість та чесні ЗМІ? Тільки власну активність з привернення публічної уваги до цієї справи, до «дивного» поводження поліції, прокурорів та суддів, до їх статків, декларацій та способу життя. Тобто пікетувати засідання суду, звертатись до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, писати скарги до Офісу генпрокурора на очевидну бездіяльність та імпотентність прокуратури, а також широко висвітлювати це в ЗМІ. Цілком ймовірно, що буде варто і додому до когось заїхати в гості з тих, хто взяв виконання цих ганебних домовленостей «під козирьок» — нагадати їм про Революцію гідності. І це вже немало, бо подібні кулуарні домовленості завжди дуже бояться світла. Чи вірю я в те, що Серба отримає справедливе покарання за цієї влади? Нажаль, наявні факти говорять про зворотне. Тому реальне завдання на сьогодні – не дати забути й поховати справу. А потім і владу перезавантажимо на ту, яка не буде рятувати «орлів Захарченка» від справедливого покарання.
