Мешканець Запоріжжя, який наразі у лавах ЗСУ захищає Батьківщину поблизу Бахмуту Донецької області, розповів, які мерзенні витівки з боку російських вояків стали нормою.
«Трупами росіян усіяні поля, та вони, трупи, починають смердіти. Але російські військові не забирають їх. Натомість, при нагоді вони збирають трупи наших бійців, а потім обмінюють на своїх живих полонених», — каже боєць з позивним Батя, який тимчасово виїхав з «нуля» у тил…
Ще один боєць ЗСУ Іван Чупа у соцмережі більш розлого розповів, що коється у самому Бахмуті та навкруги цього міста, яке вже стало символом незламності українських захисників.
«Бахмут виявився цікавим місцем. Тут немає артдуелей, як у Херсоні. Тут немає танкових зерграшів київщини. Тут йде тупий піхотний рамс на стрілкачі. АГСах, мінометах. Багно під лапками. Жмурі в посадках. Свої і чужі. Обидві сторони кидають в ці посадки і поля піхоту. І дивляться хто кого перемоле. Недосвідчена піхота гине сходу, досвідчені зубаті ветерани — переживуть на кілька штурмів більше, але потім теж затрьохсотяться чи помруть. Броня гасає на ВП і евакуацію.
Тут весело. Тут піхотний рамс. Без броні тут пі*да. Дронщики і всяка командна пі*дота скаржаться на засцяну піхоту. Носа не суючи в посадку під час штурму. Приходячи після. Чи до. До і після штурму в цих посадках можна танцювати дзиґу. А під час штурмів, ці посадочки стають дуже незатишними місцями. Непідготовлені батальйони сипляться за кілька днів.
Тут немає «урааа» вражинок що біжать. Вражина грамотно штурмує. І на характері дохнуть. ТРО розбігається, всі ссуться. І противник теж. Тут йо*ана перша світова. Тільки з дронами і тепловізорами.
Штурмові загони на вагу золота. Ще вчора вороги радісно кричали в рацію — всім учасникам штурма по медалі. А вже сьогодні — ридають що вони всі 300 і 200. І що ніхто їх не забирає і пацани витікають.
Але загалом рівень трешака досить прийнятний. Ще б робочу беху. Чи дві», — написав Іван Чупа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
