Петицію було надіслано на сайт президента 17 жовтня, а вже 18 жовтня вона була опублікована. Запоріжцям пропонують підписати та розповсюдити інформацію про петицію, адже доля заповідника Хортиця має хвилювати в першу чергу мешканців нашого міста. Саме ми останні декілька місяців спостерігаємо за нововведеннями на острові й початком нищення унікальної заповідної зони.
«Хіба можна забувати, що острів Хортиця розташований у центрі одного з найбільших міст України, у зоні екологічного лиха! Хортиця – оберіг, вітчизняна святиня, місце сили і глибинної комунікації, унікальна заповідна територія, одна з небагатьох ділянок суші на планеті, яка пам’ятає час народження Землі», — повідомляють автори петиції.
В тексті автори петиції зазначають, чим саме викликано їхнє занепокоєння:
«…уважно слухаючи виступи у публічному обговоренні дискусійної платформи «Хортиця: видатна історія – велике майбутнє», знайомлячись із відповідними матеріалами у медіа, а надто спостерігаючи за ходом розгортання будівельних робіт у північній частині Хортиці, ми з тривогою бачимо, що поза увагою залишається, найважливіше: розуміння унікальної сутності Острова, як простору. У виступах усіх, хто дотичний до реалізації програми, поки що нічого не говориться про головне: як у ході робіт буде збережено неповторний хортицький ландшфт, особливо найціннішу його частину – плавні. Ані слова не мовлено про органічну музеєфікацію археологічних об’єктів, про посилення служби охорони заповідника, адже останнім часом Острів неймовірно потерпає від розгулу сотень приватних коней, від «каячників», що протизаконно вештаються плавневими озерами, протоками й затоками. Лунають голоси ініціаторів проєкту, інвесторів та виконавців, і геть не чути професіональних ботаніків, зоологів, екологів, істориків, зрештою – ландшафтних дизайнерів. Складається враження, що учасники обговорення або ж уявлення не мають про унікальність острова Хортиці, яка базується на двох чинниках – природному й історичному, або ж свідомо замовчують це, маючи намір «задіснейлендити» священну територію, перетворити її на утилітарний механізм для заробляння грошей»
Автори нагадують чим цінна Хортиця в масштабах країни:
«…неповторний природний чинник Хортиці полягає в тім, що на порівняно крихітній території (трохи менше 2,5 тисяч гектарів) у тісній, органічній співдружності зосередилися зразки усіх ландшафтних зон України: гори, ліс, лісостеп, плавневий ліс, степ, навіть осередки напівпустель. Тут знайшли притулок 1092 види рослин, 670 із яких дикі (для порівняння – в Асканії Новій 451 вид диких рослин). 145 видів із них – рідкісні, 104 – ендеміки (більше ніде, окрім Хортиці не зустрічаються). На Острові мешкають 250 видів тварин, із яких 200 видів – птахи (усього в Україні 433 види пернатих). Другий чинник – Хортиця є зосередженням значної кількості археологічних об’єктів, за якими можна вивчати всю історію східно-європейської цивілізації від XII тисячоліття до нашої ери й до сьогодні. Усе це доведено сотнями наукових досліджень упродовж майже півтора століття, що й дало підстави 1958 року оголосити Хортицю пам’яткою природи місцевого значення, 1963 року цей статус підвищено до респуліканського, з вересня року 1965-го унікальний острів почав функціонувати як Державний історико-культурний заповідник, а з квітня 1993 року – Національний заповідник «Хортиця»
Вимогою авторів петиції, які представляють думку більшості свідомих українців, і запоріжців в першу чергу є:
«Ми виступаємо категорично проти перетворення острова Хортиця і прилеглих територій на розважальний, утилітарний, споживацький комплекс, з неконтрольованим і надлишковим антропогенним навантаженням. Нашими орієнтирами мають залишатися Стоунхендж, Храмова гора, Екстернштайн, а також острови Міяджіма (Іцукусіма), Ольхон, Рюґен, Сіте. Серед пріоритетних і стратегічних напрямків у діяльності Національного заповідника «Хортиця» має бути несхибною його інтеграція в європейський і світовий контекст, перетворення у потужний науково-дослідний центр. Феномен острова Хортиця може відкритися в повному обсязі тільки тоді, коли людина і суспільство сприйматимуть його як святиню, і в жодному разі, як місце для розваг. Розраховуємо на виважену, вдумливу і усвідомлену позицію усіх тих, від чиїх рішень залежатимуть найближчі зміни на території Національного заповідника «Хортиця», а й на Вашу підтримку, шановний пане Президенте.»
Ми пропонуємо долучитися до підпису петиції за посиланням.
