Запорізький військовий розповів про свій другий День народження, коли йому вдалося не тільки вижити, а ще й врятувати життя побратимів.
Начальник медичної служби 241 бригади Сил ТрО, старший лейтенант медичної служби Ігор Артюшенко з перших днів повномасштабного вторгнення боронить Україну. За цей час він пройшов найгарячіші події війни: брав участь у звільненні Київщини, боронив Миколаївську область, Харківщину, звільняв Херсонщину, брав участь в важких боях на Бахмутському та Времіївському напрямку.
На питання про найемоційнішу подію Ігор Артюшенко згадує 4 березня 2023 року і називає це своїм другим Днем народження.
В цей день росіяни поцілили в будівлю, де проходила нарада командирів і бойовий медик знаходився в епіцентрі удару.
«Бахмутський напрямок. Призначили нараду на КСП батальйону. Прибув, як і всі інші командири підрозділів та офіцери штабу. Почався танковий обстріл будівлі (гарантовано, що хтось з місцевих навів). Сидячи в підвалі та коментуючи виходи ворожого танчика (перельот-недольот), викликали підмогу артилерії старшого начальника, якої так і не було. В якийсь момент – пряме попадання. З двох десятків побратимів – 16 поранених, здебільшого осколкові, 2 з наших важких. Гірше того – надворі зайнявся транспорт, в одній з машин був боєкомплект (гранати та патрони). Через те, що ми в підвалі – дим повалив вниз до нас. Дихати нема чим, поранені побратими, танк продовжує працювати, а вийти неможливо, бо надворі вибухають гранати і свистять кулі…
А ще й аптечка була лише в мене та ще у кількох хлопців, бо ж хто ж з аптечками на штаб приїжджає… Добре, що я кілька днів тому притягнув на штаб рюкзак бойового медика, про всяк випадок. Як знав. Надавав допомогу – крутив турнікети, накладав пов’язки, знеболював. І скеровував, що робити іншим, щоб легкі поранені допомагали з середніми та важкими», – розповідає військовий.
Доки Ігор Артюшенко надавав допомогу на місці побратими, які не були важко поранені, намагалися вибратись з-під уламків, щоб зруйнована будівля не стала могилою для військових.
«В цей час побратими лупали шматок стіни, щоб отримати доступ до повітря. Бо все більше вже турбував не танк, а задуха від диму. Спочатку замовк танк (в нього закінчився боєзапас), десь за півтори години кулі перестали свистіли – і ми змогли вибратися звідти. З найважливішого – важким вдалося врятувати життя, хоч довго потім і лікувалися. З надзвичайного – весь штаб потім завжди і всюди ходив з аптечками (посміхається). А всі ми тепер вважаємо 4 березня своїм другим днем народження. І вже ввечері, коли дістався до себе на медпункт і адреналін вщух – усвідомив, що і мені трохи дісталось, контузило. Три дні потому не міг піднятись, періодично вкидаючись парацетамолом з ібупрофеном – це хоч якось рятувало від головного болю. Комбат наказував і мене відвезти в госпіталь, але ж хто це зробить, якщо начмед – я ж сам. Та і не до госпіталю було – йшли важкі бої нашого батальйону», – розповідає військовий.
Читайте також: Запорізький захисник знищив 72 ворожих укриття
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp
