Дмитро Наумов на позивний «Гендальф» став на захист країни з перших днів війни. Ще в часи АТО пройшов найгарячіші точки Донеччини у складі 25 десантно-штурмовій бригади. «Завжди перші та ніхто крім нас» – цим гаслом буквально жив.
В 2015 році Дмитро одружився на своїй коханій Віті, а в 2017-му у пари народився син Нестор.
«Він був дуже життєрадісний і оптимістичний, він залишав слід в житті кожної людини», – згадує свого чоловіка Віта Наумова.
Перерва в службі Дмитра тривала недовго. Коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення чоловік знову, без вагань, одним з перших пішов боронити ворога.
«Коли я вийшла на кухню, Діма сказав: «Це знову почалося». Я зрозуміла, що не зможу зупинити його від зборів, адже добре знала його ставлення, його почуття обов’язку. Чоловік додав: «Хто, як не я? Я повинен захищати вас із Нестором», – згадувала в інтерв’ю Віта перший день повномасштабної війни.
«Того дня ми разом збирали необхідні речі, а потім поїхали заправити автомобіль. Саме він наполіг, щоб я навчилася водити й отримала права, і це виявилося надзвичайно важливим у той час.
Під час поїздки в машині ми мовчали, але розуміли одне одного без слів. Було неймовірно складно й страшно. Я завжди боялася залишатися вдома сама без нього, а тоді він сказав: «Не треба боятися темряви, боятися можна війни та поганих людей».
З того часу я більше не боюся темряви. Щоночі я на неї чекаю, бо саме у снах можу зустрітися з коханим, поговорити з ним і побути поруч.
Він просив виїхати із Запоріжжя до його друзів на Рівненщину, але я не могла залишити його й поїхати так далеко. Тому ми завжди чекали на нашого татуся вдома, збирали необхідні речі та допомагали всім, чим могли.
Разом із рідними та друзями ми підтримували одне одного в цей непростий час», — згадує Віта.
Дмитро Наумов боровся з ворогом і рятував життя – був бойовим медиком, сержантом розвідувальної роти 82 десантно-штурмової бригади.
Він брав активну участь у визвольних боях Херсонської області, на Донеччині (Курдюмівка, Кліщіївка, Бахмут), на Запорізькому напрямку під час контрнаступу в Роботиному та Гуляйпільщині. Дмитро Наумов загинув 17 серпня 2024 в боях на Курському напрямку.
Після загибелі чоловіка Віта залишилась в рідному Запорізькому районі. Жінка активно займається волонтерством, тримає зв’язок з побратимами чоловіка і всіляко намагається закривати потреби бригади, де служив її Дмитро.
«Коли я спілкуюся і наш син спілкується з хлопцями то це як наче ми спілкуємося з Дімою. Тому що великий проміжок часу він провів з ними. І це неможливо забути, розрушити», – розповідає вона.
Пам’ять про Дмитра закарбована в альманасі «Історії справжніх». Книгу випустила партія «Європейська Солідарність», щоб закарбувати півтисячі розповідей про жінок і чоловіків, яких обʼєднує любов до своєї землі, а також той факт, що всі вони належать до команди «Європейської Солідарності».
«Це є пам’ять і вона увіковічена для нащадків, для всіх нас. Це приклад того, яким треба бути, як треба жити, як треба боротися за своє життя, за синє небо», – каже Віта Наумова.
Світла пам’ять захиснику…
Читайте також: У Запоріжжі вшанували пам’ять поліцейського Олексія Загребельного, який боронив Україну на гарячих напрямках фронту. ФОТО
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp