Евакуаційна група бригади «Червона Калина» Нацгвардії рятує життя українських захисників на Запорізькому напрямку. Військові кажуть, аби їх не побачили російські дрони — працюють переважно вночі.
Як пише «Суспільне», 25-річний військовий на позивний «Кардинал» — виконувач обов’язків начальника медичного пункту, долучився до війська з 2019 року. В цивільному житті чоловік навчався на медика, каже: через особливості роботи навчилися бачити в темряві.
«Це вже професійне. В принципі вже бачимо вночі, як сови. Є всі необхідні елементи для надання допомоги. Турнікети, бинти, шини, бандажі, патч-панель для ампул, кровоспинні серветки. Кардіомонітор,ще кисневі балони, можна проводити ШВЛ. І серед того з чим ми стикаємось, це саме таке, що найбільше застосовується».
«Ріко» — водій-санітар, на війні з перших днів. За освітою чоловік інженер-технолог, до повномасштабного вторгнення працював трактористом-комбайнером:
«Якось так пішло, поставили мене на посаду водія-сантара, а тоді потроху в медиків вчився. Їздити мене батько навчив. А тактичній медицині навчався в начальника медичного пункту. Моя основна задача, як водія — це безпечно заїхати на точку евакуації і якомога швидше».
Найчастіше військові отримують осколкові поранення рук та ніг, грудної клітини та контузії — розповідає медик на позивний «Ведмідь»:
«Був один із самих важких випадків. Коли зі взводу саперів, підірвався військовий, був весь в осколкових пораненнях, була в нього ампутація ноги, були численні поранення грудної клітки».
«Кардинал» каже, за пораненими їдуть якомога ближче до лінії фронту:
«Основне, треба пошвидше перехопити пораненого. І якомога швидше надати допомогу. В нас є машина для важких, середніх і легких поранених».
Під час порятунку побратимів медики і самі потрапляють під обстріли — розповідає «Ріко».
«Виїжджали на точку, зламався один автомобіль, ми поїхали на підстраховку. Якраз ми перевантажились, від’їхали, і почалися обстріли. Сзаду ногами б’ють в перегородку: “Давай бігом”. А швидше вже немає куди, сам вражений, як машина так швидко вміє».
«Ведмідь» зізнається, звикнути до роботи в евакуаційній бригаді неможливо:
«Воно розумієш, що це робота її треба робити. Але так, щоб ставитись «холодно», не вдається. В нас зараз найбільша проблема з особовим складом. Їх не вистачає. Багато людей думають, якщо я туди не пішов значить воно мене не торкнеться. Якщо всі так будуть думати то воно торкнеться, і торкнеться набагато більше ніж зараз».
Попри усі складнощі та ризики, про свою роботу медики кажуть так:
Є гордість за те, що ми робимо таке. Рятуємо своїх побратимів і не даємо їм можливості вмерти.
«Мені подобається моя робота. З однієї сторони вона така собі, бо чим більше ми їздимо, тим більше людей страждає. Чим більше людей страждає, тим більше їздимо ми. Але ми робимо гарну роботу, правильну. Ми їм допомагаємо, допомагаємо повернутися до сімей. Це не може втомлювати», — додає «Ріко».
.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
