Сьогодні, 27 числа, четверта субота листопада, а отже Україна згадує жертв Голодомору. Лише за один рік сталінський режим навмисно закатував декілька мільйонів українців. Люди не хотіли коритися примусовій колективізації та розкулаченню. Тож у Кремлі вигадали моторошне покарання — катування голодом. 89-років потому ми вшановуємо пам’ять кожного загиблого й пропонуємо пригадати, що саме відбувалося в той страшний період 1932-1933 роки.
Україна й українці завжди прагнули незалежності. На початку минулого сторіччя українське село мало гідність та свободолюбивий дух. Не так багато років пройшло з моменту відміни кріпосного права й люди відчувши смак свободи, жили спокійним й розміреним життям, працюючи на самих себе: вирощували врожаї та розводили скотину, вели торгівлю. Картина не була ідеалістичною, але все ж таки це було вільне життя.
Причини Голодомору
Радянський союз, який став нащадком Російської Імперії, зовсім не бажав відпускати Україну у вільне плавання. Україна мала стратегічне значення — південні землі придатні для продовольчих заготівель, мали годувати Росію. Тож Голодомор 1932-1933 років в Україні не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом проросійські історики. Він став наслідком цілеспрямовано застосованого радянською владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. Це покарання здійснювалося шляхом знищення української культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану «українську проблему» за наказом Сталіна.
В 1932 році колективізація в Україні добігала кінця. Восени того року на території нашої країни вже було створено 25 000 колгоспів. Однак, радянська влада не могла просто так простити українцям їх небажання об’єднуватися в спільні, та ще й підконтрольні владі господарства. Тож у 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 млн пудів хліба. Йшлося про повне вилучення усіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших харчів, одягу та майна як штрафу за невиконання плану. Попри це, 1500 колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було. Варто тільки вдуматися 1,5 тисяч проти 25 тисяч.
Штрафні санкції
Селяни, які не змогли виконати план хлібозаготівель і мали «борг» перед державою, мусили віддати все інше продовольство. У людей просто відбирали продукти. Це мало змусити селян віддати зерно, якого в них насправді не було.
Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м’ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання. Спеціальні загони за допомогою металевих штирів обшукували навіть городи селян й шукали закопані продукти.
У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства. Такі списки мали назву «чорні дошки».
Чорні дошки
Тих, хто мав борг, заносили до списків, що мали назву «чорні дошки», накладали різноманітні штрафи й санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів.
У роки голоду потрапляння села на «чорну дошку» означало вирок його жителям — тотально вилучали їжу, не підвозили товари і забороняли селянам виїжджати за межі населеного пункту. Тобто, створювалася штучна ізоляція, в середині якої люди просто повільно вмирали. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.
Закон про 5 колосків
У серпні 1932 року Сталіним було запропоновано новий репресивний закон про охорону державного майна. Закон передбачав розстріл з конфіскацією майна, або 10 років ув’язнення за пом’якшувальних обставин.
За каральним документом закріпилася народна назва «закон про п’ять колосків», оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці, що лишилася після збору врожаю.
За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 тисяч людей. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.
Кількість жертв
Офіційно в Україні визнано 3,9 мільйона жертв Голодомору. Однак, історики визнають, що ця цифра може бути набагато більшою — 7 або навіть до 10 мільйонів українців. Складність підрахунку полягає ще й в тому, що багато записів було знищено, а в тих що лишилися, записів про смерть від голоду немає — писати причину «смерть від голоду» забороняли. Тож у реєстраційних книгах тих років є записи про «смерть від тифу», «смерть від старості», «Смерть від слабкості».
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний комуністичний режим.
Наслідки
Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.
Визнання геноциду народу України
Верховна Рада у 2006 році офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Публічне заперечення Голодомору вважається протиправним.
У 2010 році Апеляційний суд Києва довів геноцидний характер Голодомору і намір Сталіна і його соратників знищити частину української нації.
Голодомор визнали геноцидом українців 16 держав: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава.
Ще вісім країн засудили Голодомор як акт винищення людства або вшанували пам’ять мільйонів знищених голодом українців.
Росія заперечує, що голодомор був геноцидом. Вона визнала, що причиною голоду була насильницька колективізація, але від нього постраждали багато регіонів СРСР.
У резолюції Європарламенту від 2008 року Голодомор назвали «жахливим злочином проти народу України та людства».
Нині ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору. Кожного року в четверту суботу листопада запали свічку у вікні — вшануй пам’ять безневинно полеглих від голоду.
