«Окупанти відібрали старе (з 1892 року) приміщення в с. Кутузівка біля Молочанська, а також сучасне приміщення в самому Молочанську. В старому будинку ми довший час проводили церковні зустрічі та інші заходи, а також там діяв спеціально обладнаний притулок для престарілих, в якому ми доглядали одиноких жінок», — розповів пастор Олексій. Зараз їх перевезли у приватний будинок, де продовжують ними опікуватися.
У новому приміщенні відбувалася основна частина діяльності громади: богослужіння, робота з молоддю і сімейне служіння тощо.
Загарбники запропонували менонітам «добровільно» передати їм ключі і документи на приміщення, щоби їх переоформити за російським законодавством. Мовляв, щоби їх не звинуватили у рейдерстві. Але, за словами пастора, ніхто такого і не збирався робити.
Згодом окупанти відібрали ще приміщення Менонітського центру в Молочанську, де діяв благодійний фонд, який співпрацював також з іншими Церквами. Спочатку російські військові роздавали від свого імені допомогу, яка там була підготовлена менонітами. Як зауважив Олексій Макайов, ніхто з працівників фонду не погодився на співпрацю з окупантами і їх рейдери «звільнили». А коли допомога закінчилася, то приміщення передали під осередок партії «Єдіная Росія».
Загалом до нової фази війни Молочанська менонітська громада нараховувала близько членів 70, а також прихожан, які її відвідували — загалом до 120. Більшість з них виїхали, залишилися лише старші особи, які відмовилися евакуюватися. Для вимушених переселенців було створено шелтер у Запоріжжі та у Мукачеві на Закарпатті.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
