Нарешті у Запоріжжі з’явилась вулиця на честь уродженця Запорізького краю, відомого на весь світ українського публіциста, філософа, політичного діяча, один із перших керівників Союзу
визволення України (СВУ), головного ідеолога українського інтегрального націоналізму.
Під час засідання сесії Запорізької міськради, яке відбулось 5 червня, депутати підтримали проєкт рішення «Про перейменування вулиці Гагаріна у вулицю Дмитра Донцова».
Більшість депутатів підтримала проєкт рішення, який підготувала фракція «Європейська Солідарність»…
Нагадаємо, Дмитро Донцов народився у Мелітополі в 1883 році у російськомовній родині купця, починав свою інтелектуальну й ідеологічну кар’єру як марксист у мультикультурному середовищі півдня України.
Студентом почав інтенсивну політичну діяльність і 1905 року вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Його двічі арештовували: 1905 року у Петербурзі та 1908-го у Києві. Після другого арешту й восьми місяців ув’язнення заходами родичів його випускають на поруки, і того ж року він виїхав у Галичину (Австро-Угорщина).
У 1909—1911 роках навчався у Віденському університеті, провчившись чотири семестри у Відні, 1911 року переїхав до Львова, де продовжив навчання. 1917 року одержав ступінь доктора юридичних наук у Відні.
З 1914 року проживав у Відні й Берліні, а з 1916-го — у Швейцарії, активно включився у роботу Союзу визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року, згодом став першим головою СВУ.
На початку 1918-го повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, 24 травня наказом гетьмана став директором Української телеграфічної агенції (УТА) при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ).
Упродовж 1919—1921 років — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Берні (Швейцарія).
З 1922 року — знову у Львові, редагував журнали «Літературнонауковий вістник», «Заграва», «Вістник», друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці.
1926 року написав свою провідну роботу «Націоналізм». Займався публічною діяльністю, виступаючи заочним опонентом апологетів ідеї комунізму, роблячи розлогі доповіді перед громадою. Жовтнем 1929 року у Львові виступив із критичною доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР політики українізації.
1939 року емігрував за кордон (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада). Після війни Донцов опиняється спершу в таборах для біженців, а потім у канадському Монреалі і вливається в лави борців із комунізмом у рамках Холодної війни.
Останні роки життя Донцов, відійшовши від політики, проводить, викладаючи слов’янську літературу в Монреальському університеті.
Помер 30 березня 1973 року в Канаді. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.
.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
