«Мені вже не допоможеш, сина я не поверну, але раптом в кінці кінців щось змінитися в нашій країні…», мати загиблого Ярослава Матюніна
Вчора, 27 травня, Ленінський суд міста Запоріжжя розпочав слухання по справі аварії, що сталася 21 березня в Бородинському мікрорайоні та в результаті якої загинув 24-річний Ярослав Матюнін. Тоді рано вранці BMW на шаленій швидкості врізалося в дерево. Жителі вулиці Бородинської побачили жахливу картину — автівку від удару розірвало навпіл. Водій та пасажир, які сиділи на передніх сидіннях, вижили. І лише Ярослав, який знаходився на задньому сидінні, загинув на місці пригоди.
Судове засідання проходило у відкритому режимі. Суддя — Філіппова І.М., заслухали прокурора а також допитали потерпілу сторону — Юлію Матюніну, яка наполягла на вивченні судом усіх доказів у повному обсязі. Це буде зроблене на наступному судовому засіданні, яке відбудеться 17 червня о 15:00.
Обвинувачуваний Артур Повшок свою вину повністю визнає, але від коментарів журналістам відмовився.
В суді побували наші колеги з сайту Репортер.UA, їм вдалося поспілкуватися з мамою загиблого хлопця. Вона розповіла про той день, коли дізналася про загибель сина:
«Це була неділя, пів на дев’яту ранку. За мною приїхала машина — двоє хлопців і жінка. Вона представилася мамою одного з хлопців і сказала, що мій Ярослав потрапив в ДТП і розбився на смерть. Потім вони відвезли мене на місце події. На місці аварії були залишки машини, а Ярослав лежав від дерева (в яке влетів автомобіль — Ред.) в десяти метрах. Йому 17 березня виповнилося 24 роки. А 21 березня він загинув. Друзі подарували на день народження мікрофон, томущо він дуже любив співати. Того ранку вони поверталися додому з караоке-бару. Він закінчив медичний університет і до моменту смерті навчався на інтернатурі на дитячого отоларинголога. За словами сусіда, який поруч сидів в автомобілі, всю дорогу Ярик знаходився на пасажирському сидінні біля водія, а коли розвезли хлопців по домівках: кого на Бородинський, кого на Сонячний, мій син пересів на заднє сидіння. Більше ніхто мені ніяких подробиць не повідомляв», — розповідає Юлія Матюнина.
ДТП в якій загинув єдиний син, розірвало життя родини на «до» та «після»:
«Він був самим чудовим. Він був такою енергетичною батарейкою … Коли мені було важко, він мене завжди надихав. У минулому році мене оперували і він весь час сидів поруч. Я собі давала слово, що маю жити. Я не повинна його зрадити», — розповідає жінка.
На суді Юлія Леонідівна не даремно наполягала на вивчені усіх доказів, адже ознайомившись із справою знайшла ряд неточностей:
«Я лікар, тому найбільше впав у вічі опис паталогоанатома. Написано, що труп доставлено в темній куртці, але на всіх відео навіть видно, що це була біла курточка. Далі йдеться про зуби. Зазначено, що вони природної цілісності. А коли я сиділа біля трупа на місці аварії, у нього рот був відкритий, а у верхній щелепі частини зубів не було, вони лежали на язику. Коли я сказала про це слідчому, то він показав мені фотографію, там де стирчить чотири зуба. Для мене донині це залишається загадкою. Крім того, є неточності у зазначеній швидкості в матеріалах справи. Місяць йшла експертиза. У моїй голові не вміщаються ці події: сісти за несправну машину в тверезому стані і летіти з такою величезною швидкістю. Незалежна експертиза прорахувала, що швидкість була 170 км на годину, то що ми прикинули — це 130-140 км на годину. У справі ж написано 80-100 км на годину. Тому де справедливість? На швидкості 80 км / год машину не розірве навпіл від удару. Звичайно я прошу, щоб розібралися з усіма доказами і надали їх в письмовій формі. І це тільки перші зауваження, які мені впали у вічі. З тих дрібниць складається все інше. Крім того, були порушені мої права, як потерпілої сторони, коли про перше досудове засіданні мене навіть не сповістили. Сьогодні суддя вела себе коректно, а на першому засіданні всі були в шоці: таке враження, що я була обвинувачена. Хоча вона до кінця засідання так і обмовилася. Переді мною ніхто не вибачався. А ось коли мені від безвихідя довелося звертатися в ЗМІ, тоді всі пожвавилися і мама обвинуваченого навіть зателефонувала».
Мама загиблого Ярослава у спілкуванні з журналістами на суді, як і в попередньому спілкуванні із журналістом Форпост, підкреслила, що можливо ця справа набувши резонансу і розголосу стане для когось прикладом та уроком, і можливо врятує чиєсь життя:
«На даний момент є всі передумови до того, що його (обвинувачуваного Артура Повшока — ред.) можуть звільнити. Слідчий так і сказав, що в моєму випадку краще, якщо йому дадуть три роки умовно, тому що він три роки повинен вести себе належно. Якщо навіть зараз і засудять, то він може вийти до 30-річчя Незалежності України за амністією. Я не знаю, як працюють наші закони, але якщо це так, який сенс нам жити в цій демократичній країні? Тому я сьогодні заявила, що незважаючи на те, що у мене немає юридичної освіти, я не беру адвоката. Краще ці гроші витрачу на квіти, які буду садити на могилі мого сина. Мені більше не залишається нічого … Які доводи в цій справі ще потрібні? Занадто багато у нас зараз гине людей в ДТП. Ось зараз дівчинка — студентка медичного університету лежить в 5-й міській лікарні. Її збила машина на Набережній. Занадто багато цих випадків … Мені вже не допоможеш, сина я не поверну, але раптом в кінці кінців щось змінитися в нашій країні».
Читайте також:
