Сьогодні День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за територіальну цілісність, незалежність та суверенітет нашої країни.
В Запоріжжі за ініціативи територіальної організації партії «Європейська Солідарність», було проведено церемонію покладання квітів до муралу пам’яті загиблим.
Данину пам’яті Героям віддали у парку Металургів на Алеї захисників України.
Запоріжці поклали квіти до муралу пам’яті та висловились стосовно героїзму наших захисників та значущості їх внеску в боротьбі з ворогом.
«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших захисників Вітчизни, які загинули під час українсько — російської війни. Я в 2014 році перебував у складі українських силових підрозділів і можу сказати, що це насправді була агресія Російської федерації, яка на жаль досі триває. Тому ми маємо не забувати про тих, хто віддав своє життя для того, щоб Українська держава продовжила існувати»,- висловився ветеран АТО Валерій Прозапас.
«Сьогодні — дуже трагічна дата. Ми пам’ятаємо наших хлопців, тих хто віддав своє життя за Незалежність України. Саме тому сьогодні ми тут і покладаємо квіти та пам’ятаємо про наших хлопців», — поділився думками депутат Запорізької міської ради Олександр Кобзарюк, який всі ці роки займався волонтерською діяльністю на фронті.
«Перш за все, я хочу сказати «дякую» тим бійцям, які змогли втримати у 2014 році напад Росії. Коли я прийшов, підрозділи були підготовлені та з нами були бійці, які вже пройшли Іловайск і Дебальцеве. Завдяки їм я залишився живим. Сьогоднішній день, я хочу вшанувати пам’ять наших бійців» — сказав депутат Запорізької міської ради, ветеран АТО Андрій Согорін.
Саме на ці серпневі дні в 2014 році, припав пік Іловайської трагедії. Граючи роль «рятівника», президент Росії, запропонував незаконним бойовим формуванням відкрити для українців «зелений коридор» так звану путь, яка мала допомогти українцям вийти з оточення. Але насправді для наших військових це виявилося справжньою пасткою. Росія «накрила» коридор градам і ще раз довела, що не спроможна вести дотримати слова і готова нехтувати навіть життями. Тоді загинуло 366 військових, а ще 300 потрапили в полон. Відтоді цей день залишився в історії України як день трауру та гордості за героїзм наших бійців.
Автори: Руслана Полянська,Карина Ревюк
