Газета «Трудова слава» виходить з 1930 року. Видання розповідає про життя Оріхова і прилеглого району. Під час повномасштабного вторгнення редакція евакуювалась до Запоріжжя, але газету в прифронтових громадах отримують і сьогодні. Для людей, які щодня живуть під обстрілами, «Трудова слава» подекуди стає єдиним джерелом інформації.
«Якщо електроенергія і є в деяких громадах, то вона нестабільна. Ближче до лінії фронту може бути повний інформаційний вакуум. Далі від лінії фронту інтернет може бути, хай і нестабільний, і люди можуть читати якісь новини. Але газета – це щось інше. Вона вийде в будь-якому разі, її зроблять і доставлять люди. Газета – це велика відповідальність, адже надруковане не змінити. Це достовірність, перевірена інформація на 100%. Оперативності, згодна, немає, але достовірність – це найцінніше і найголовніше», – розповідає головна редакторка газети Світлана Карпенко.
Раз на два місяці медійниця приїзжає в прифронтові громади, щоб поспілкуватись з читачами.
«Я особисто їжджу на прифронтові території, але не дуже часто. Наприклад, наша газета видається двічі на місяць, а я можу виїхати раз на два місяці. Це потрібно, щоб подивитися, як складається ситуація на тій чи іншій території, щоб бути в постійному діалозі з людьми, адже ситуація змінюється. Щодо логістики, нам на допомогу прийшли громади, голови громад. У нас п’ять громад: Малотокмачанська, Преображенська, Оріхівська, Таврійська і Комишуваська. Вони відразу відгукнулися на моє прохання розповсюджувати нашу газету «Трудова слава». До них підключилися старости – люди, які безпосередньо контактують із місцевими. Я дуже вдячна керівникам громад, старостам і всім, хто допомагає розповсюджувати газету. Звичайно, більша частина людей виїхала, але в Запоріжжі залишається близько 14 000 осіб із цих п’яти громад. Вони також мають можливість читати нашу газету. Ми роздаємо її по хабах – у Малотокмачанській, Оріхівській, Преображенській громадах. Екземпляри передаємо і на прифронтові території, і в Запоріжжя», – ділиться Світлана Карпенко.
Робота редакції надихнула Національну спілку журналістів на створення документального фільму «Сторінки надії». Історію «Трудової слави», її колективу і читачів вперше презентували у Львові. Днями прем’єра відбулась і в Запоріжжі.
«Я пам’ятаю, як волонтер із Маріуполя Михайло Пуришев, дуже натхненна людина, казав, що вже думає про створення якогось інформаційного бюлетеня. Він бачив, наскільки важлива інформація для людей, які залишаються на прифронтових територіях, і як сильно вони її потребують. Ми надихнулися, переконалися, що це надзвичайно важливо. Зараз, у 2025 році, ми вже більше двох років працюємо. Друковане слово залишається дуже важливим. У фільмі видно, як люди сприймають газету. Головне, що це не постановочні кадри: ми приїхали, не знаючи, куди нас привезуть працівники ДСНС, які нас постійно підтримують, наші надійні партнери. Люди також не знали, що ми приїдемо. Це живі реакції, це те, що є насправді», — розповідає про фільм Світлана Карпенко.
Медійниця ділиться: справжньою несподіванкою для неї стала назва фільму.
«Сторінки надії». Для мене це було несподівано. Звичайно, я брала участь у створенні фільму, але справжньою несподіванкою стала пісня про наші видання, про друковане слово. Назва дуже влучна. Сьогодні для людей, які чекають газету, вона стала символом надії, символом життя. Я не боюся таких високих слів – це дійсно так», – наголошує Світлана Карпенко.
Славко Твердохліб
Читайте також: На Запоріжжі створять мурал, присвячений Україні: художників запрошують на конкурс
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp
