В свіжій аналітиці для «Українського погляду» голова Запорізької територіальної організації партії «Європейська Солідарність», голова фракції «Європейська Солідарність» в Запорізькій обласній раді Ігор Артюшенко зібрав найгучніші військові зради, які відбулися у минулому році. Щоб українці пам’ятали і робили висновки.
Далі — текст автора.
За що судитимуть Зеленського або найгучніші військові зради минулого року
Новий рік – це не тільки побажання та планування на майбутнє, але й підведення підсумків. І окрім економічних «здобутків», які ми з вами вже відчуваємо на власній кишені, минулий рік став роком державних зрад Зеленського та його оточення.
Я зібрав найгучніші військові зради, які відбулися у минулому році. Щоб українці пам’ятали і робили висновки.
1. «Розведення» військ, обстріли на фронті та бойові втрати
На фронті рік починався з так званого «розведення», яке не спрацювало. Зеленський намагався «заглядати в очі Путіну», але і це, логічно, не спрацювало. І розмови про вибори на Донбасі не спрацювали, що є добре. І «просто перестати стріляти» не спрацювало теж.
«Остаточно» про припинення вогню Зеленський домовився 21 липня 2019 року. Після цього він ще декілька разів домовлявся і радісно сповіщав про це на телеефірах, у зверненнях та своїх відосиках.
На минулому тижні Міністерство оборони оприлюднило дані про бойові та небойові втрати військових за минулий рік. Офіційно ціна «тиші» Зеленського за рік – 50 життів. Саме стільки захисників було вбито російськими окупантами під час проведення бойових дій. 339 військовослужбовців було поранено. З інших причин, окрім бойових, під час Операції Об’єднаних сил протягом 2020 року померли 79 українських військових.
Окремою і ганебною для Зеленського сторінкою в історії залишиться смерть Ярослава Журавля – сержанта-розвідника. 13 липня в «сірій зоні» під селищем Зайцевим на Донеччині окупаційні війська віроломно обстріляли евакуаційну групу армійців ЗСУ, які мали розрізнювальне екіпірування гуманітарної місії – білі шоломи, жилети й пов’язки.
Малодушність Зеленського не дала можливості домовитися про реальну тимчасову тишу, щоб врятувати пораненого українського військового. Зеленський так боявся погіршити відносини з окупантами, що не віддав наказ врятувати захисника, який вмер під пекучим сонцем від поранень. Людина, яка має статус головнокомандувача, ніяк не відреагувала на смерть Героя.
Обстріли не закінчуються. На минулому тижні на фронті загинув захисник з Запоріжжя Андрієнко Олег… У нього залишився син, якому ще немає й року.
2. Обмін «всіх на всіх»
Також у минулому році Зеленський обіцяв повернути додому всіх українців, які знаходяться в катівнях Кремля. Не судилося – у слідчих ізоляторах та в’язницях на тимчасово окупованих територіях Донбасу і Криму та у Росії досі перебувають понад 400 громадян України.
Після першого обміну, що відбувався під лозунгом «всіх на всіх» Зеленський погодився на підписання т.зв. формули Штайнмайєра. Після другого обміну Зеленський віддав стратегічно-важливого свідка збиття МН-17 Володимира Цемаха та звільнив беркутівців — вбивць Небесної Сотні, чим унеможливив продовження розслідувань справ Майдану. Під час обміну у березні 2020 всього лише двоє звільнених були нашими військовослужбовцями. А деякі «українці», яких окупанти вирішили обміняти, не хотіли їхати в Україну.
Натомість сотні людей, патріотів України, залишилися у полоні. Ще цікавіше дізнатися, кого Зеленський «помилував» у рамках домовленостей – повний список невідомий і досі.
3. Справа про терористичне угруповання «Харківські партизани»
Це ще одна пляма ганьби буде все життя на Зеленському. Він грубо втрутився в судовий процес, зневажив закон та мораль тільки з однією метою – щоб зайвий раз «заглянути в очі Путіну».
Нагадаю. 22 лютого 2015 року у Харкові під час мирної ходи «Марш єдності» стався вибух, внаслідок якого загинуло 4 особи, серед них 1 міліціонер та 1 неповнолітній, ще 9 отримали поранення.
Того ж дня було затримано трьох громадян України – членів проросійського терористичного угрупування «Харківські партизани», у затриманих було вилучено реактивний вогнемет Джміль. За допомогою цієї зброї терористи готувалися здійснити 22 лютого ще кілька терористичних актів, зокрема, обстріли клубів та торгівельних центрів. Слідство встановило, що за організацію вибуху терористи отримали від куратора в Бєлгороді 10 тис. дол.
16 січня 2017 року Україна подала позов до Міжнародного суду ООН з метою притягнення РФ до відповідальності за вчинення актів тероризму і дискримінації протягом її незаконної агресії проти України. Серед перелічених терористичних атак був названий і теракт під час «Маршу єдності».
Рік тому обвинувачені в теракті біля Палацу спорту з’явилися в списках на обмін, цього принципово вимагала Росія. І Зеленський погодився. Суд засудив обвинувачених у теракті до довічного ув’язнення із конфіскацією майна. Однак у зв’язку із «винятковими обставинами» запобіжний захід для засуджених змінений на «особисте зобов’язання».
Це був прецедент та суто політичне рішення, бо жодним законом подібні рішення не передбачені.
18-річний студент Микола Мельничук, 15-річний Данило Дідік, відомий харківський активіст Євромайдану Ігор Толмачов та підполковник міліції Вадим Рибальченко загинули.
Їх вбивці переховуються в Росії, бо Зеленський їх відпустив.
4. Справа «Вагнерівців»
У 2020 році «команда Зеленського» зірвала на останньому етапі спецоперацію з затримання найманців ПВК «Вагнер». Йдеться про операцію з затримання 28 російських найманців, які брали участь у бойових діях на Донбасі проти України у складі НВК «Вагнер». За інформацією, яка просочилася в пресу, у складі групи планували затримати: двох терористів, причетних до знищення «Боїнга» МН-17 під Торезом; одного терориста, причетного до знищення Іл-76 в Луганському аеропорту; одного терориста, причетного до знищення АН-26 поблизу Луганська.
У випадку, якби з Офісу президента Зеленського не стався витік інформації про цю операцію, Україна б отримала дуже «якісний обмінний фонд», ми би могли обміняти не менше половини незаконно утримуваних українських громадян.
Але й досі жодний правоохоронний орган не відкрив кримінальне провадження – створення тимчасової слідчої комісії блокується «слугами» на вищому рівні. А Давід Арахамія, голова фракції «слуг» у Верховній Раді, взагалі пообіцяв особисто блокувати це рішення.
У грудні минулого року стало відомо, що розслідувальна спільнота Bellingcat знімає документальний фільм про спецоперацію українських спецслужб із затримання російських найманців, які брали участь у війні на Донбасі, та провал цієї спецоперації. Навіть у британців немає сумнівів, що операція була зірвана найближчим оточенням Зеленського.
Кожен, хто чинить супротив розслідуванню цієї ганебної справи, сам стає її співучасником, а рано чи пізно вся правда буде відома загалу.
І наостанок. З 1 січня вступив в дію закон «Про оборонні закупівлі» прийнятий ще у липні 2020. Однак через те, що уряд Зеленського не ухвалив ряду підзаконних актів для введення його в дію, фінансування оборонного замовлення буде зупинене мінімум до другого кварталу 2021 року.
Враховуючи фактичний провал Державного оборонного замовлення в 2020 році, таке затягування фінансування призведе до катастрофічних наслідків у оборонній промисловості. Варто нагадати, що керівники державних оборонних підприємств вже заявляли про завдання шкоди обороноздатності держави через невключення в ДОЗ на 2020 рік ракетних комплексів РЗСВ «Вільха», ПКР «Нептун» та боєкомплекту до них в кількостях, адекватних існуючим загрозам.
І це далеко не весь список, який обмежений рамками формату. Перелічені факти супроводжувалися масовими акціями протесту, але влада вирішила не просто не змінювати стратегію – вона мовчить.
Це матиме для Зеленського тільки один наслідок – його судитимуть після того, як він позбудеться недоторканості та повернеться з Банкової у «Квартал-95».
Ігор Артюшенко
