Що таке життя в нових реаліях терористичного російського режиму на собі відчувають жителі Мелітополя та району, які до приходу «визволителів» могли без страху за своє життя висловлювати особисту думку.
Такі явища, як мітинги та пікети в українському Мелітополі були звичною справою. Кожен мешканець міста міг вільно розповісти про недоліки роботи міської та центральної влади. Написати пост у Фейсбук про проблему чи пережитий особистий досвід було звичною справою. Однак окупація геть поховала демократію та свободу слова. Рашисти принесли свій життєвий досвід, повернувши людей у часи сталінського режиму. Нині за слово можна потрапити в полон, пише «РІА-Мелітополь».
Так сталося із 40-річною мешканкою Семенівки Мелітопольського району. Жінку судитимуть за звинуваченням, як пишуть попагандисти рф, у поширенні завідомо неправдивих даних про збройні сили рф.
— Згідно зі слідством, у період з березня по квітень 2022 року обвинувачена поширила на своїй особистій сторінці в забороненій у рф соціальній мережі під виглядом достовірних повідомлень завідомо неправдиву інформацію про дії Збройних Сил російської федерації в місті Мелітополі.
Громадянка також розмістила відомості, що містять заклики до здійснення терористичної діяльності, звернені до збройних сил України.
Нібито «протизаконна діяльність була виявлена співробітникам центру з протидії тероризму та екстремізму ВУ МВС росії в Запорізькій області. Провину в інкримінованих злочинних діяннях обвинувачена визнала повністю», — пишуть пропагандисти.
Немає сумнівів, що свою провину жінка визнала під тортурами, про які розповідають усі полонені, що пройшли через катівні російського гестапо. Дивує інше — слідчим знадобився рік, щоб довести справу до суду.
Нагадаємо, історію ще одного полоненого Максима Долженка. У перші місяці окупації хлопець також викладав сміливі пости на своїй сторінці у Фейсбук, викриваючи дії російських окупантів. Саме за постами в соціальних мережах фсбшники й вираховували українських патріотів. Рано вранці 2 травня російські військові увірвалися до будинку 31-річного Максима.
Хлопця побили на очах його матері та відвезли в невідомому напрямку. Кілька місяців його катували і знущалися, а потім пропагандисти кремля зняли фільм із полоненим у головній ролі. У сюжеті роспропагандисти відчайдушно намагалися пов’язати Максима з «Національним корпусом» і з батальйоном «АЗОВ», який у росії вважається забороненою терористичною організацією.
Протягом усього «кіно» голос за кадром разів десять згадав, що все, що відбувається, безпосередньо має відношення до «АЗОВу». З цією метою полоненого Максима Долженка одягли у військову форму — спеціально, щоб у глядачів кремлівського ТБ народилася стійка асоціація із «забороненою» українською військовою організацією. Зйомка відбувалася спочатку у дворі військкомату по вулиці Михайла Грушевського.
Потім хлопця завели в якесь приміщення, де було виявлено «плакати, листівки, стікери та іншу друковану продукцію з нацистськими символами».
Донині про долю молодого чоловіка нічого не відомо, так само як і про тисячі інших полонених, яких окупанти тримають у фільтраційних таборах, перевозять їх із Мелітополя до Криму, Маріуполя, Ростова, Москви та інших міст
