Зв’язок з запорізьким військовим Сергієм Дьомін з Запоріжжя зник 29 травня. Про це в соцмережах повідомила його мати Ольга Дьоміна.
«Дуже прошу! Допоможіть знайти сина, який зник 29 травня » … будучи вірним присязі, виявивши стійкість і мужність, … під час виконання бойового завдання… поблизу н.п. Комар Волноваського р-ну…» (Покровський напрямок).
Сергій Дьомін, 1977 р.н.. Синочок, тебе чекає мама, твої донечки, дружина! Де ти?! Серце крається від болю, від туги, від незнання де ти, що з тобою. Може хто з побратимів, знайомих, медробітників впізнає мого синочка. Може він десь у госпіталі або лікарні пораненний? Також прошу помолитися за Сергія. Дякую усім, хто допомагає у пошуках сина. Дуже прошу поширити цей пост», — пише в соцмережах Ольга.
Запоріжцям Сергій Дьомін відомій по кричущій «справі паламарів», яка стала символом фальсифікацій в українському правосудді часів Януковича.
Його з братом в 2010 році без жодних доказів обвинуватили в підриві московського храму в Запоріжжі, де Антон Дьомін служив паламарем. Правоохоронці через катування змусили братів Дьоміних підписати зізнання.
«Справа паламарів»
Як писали журналісти Радіо Свобода, вибух у запорізькому Свято-Покровському храмі УПЦ 28 липня 2010 року, внаслідок якого загинула літня черниця, збігся з першим візитом в Україну Московського патріарха Кирила. За нового керівництва України Кирила приймали на найвищому державному рівні, й вибух у храмі УПЦ не міг пройти непоміченим. Президент Янукович узяв справу під свій особистий контроль, і в телевізійному ефірі вже наступного дня фактично наказав керівникам МВС, СБУ й Генпрокуратури знайти винуватих за тиждень. Вже 6 серпня міністр внутрішніх справ відзвітував про розкриття злочину, затримання трьох осіб.
Недавно відстороненого паламаря храму Антона Харитонова та його брата Сергія Дьомина затримали вже 30 липня, а другого паламаря – Євгена Федорченка – 4 серпня.
Антона Харитонова, разом із матір’ю, «запросили» у райвідділ на 10:30. Прибуття в міліцію не зареєстрували, й протокол затримання склали безпосередньо перед підписанням першої «явки з повинною» опівночі та початком першого нічного допиту.
Сергія затримали ввечері того ж дня. Через добу, під час нічного допиту та слідчих дій, він пише першу «явку», де зізнається у виготовленні вибухівки, й невпевнено розповідає, як саме він це здійснив. Наступного дня фахівці розгромили ту версію та засумнівалися, що він міг би сам виготовити вибухівку. З’явилася нова «явка», згідно з якою він придбав пристрій у «невстановленої особи».
Антон написав чотири взаємовиключних «явки», Сергій – дві. Євген – лише одну. Як тільки з’явилися справжні адвокати, а не формальні, викликані слідчими, всі троє відмовилися від «явок» та заявили про протиправний тиск, зокрема й про катування.
Не зайве зазначити, що станом на 2 серпня у скоєнні злочину підозрювалася жінка, приблизно 35 років. Інформацію про її одяг та фоторобот було розіслано по райвідділах. Ту жінку вочевидь бачили, вона не знайшлася, але вже 6 серпня Могильов заявив про розкриття справи. Хоча перших двох хлопців допитували від 30 липня, і їх ні разу не запитували про жінку.
«На моє переконання, в Україні немає ганебнішої кримінальної справи за цю. Всіх трьох підсудних нещадно катували. Кожен написав по декілька
явок з повинною» – це слова Олега Левицького, адвоката Української Гельсінської спілки з прав людини.
Є серйозні підстави вважати, що численні «зізнання» були отримані шляхом катувань та погроз. Дві експертизи від Донецького та Луганського науково-дослідницьких інститутів судових експертиз фактично підтвердили застосування незаконних методів тиску. Суддя Минасов просто призначив третю, яка заперечила висновки попередніх двох. У клопотанні захисту викликати судових психологів, щоб з’ясувати в суді, звідки такі діаметрально протилежні висновки, було відмовлено.
Підстав для занепокоєння безліч, для надії, що розслідувано заяви про вибиті «явки» – жодних. Протягом майже двох років суддю Минасова не хвилювали обставини написання «явок», наявність у всіх підсудних алібі, та мішанина різних версій в обвинувальному висновку. Коли в грудні 2012 року прокурори причесали той документ та прибрали визначення часу, щоб алібі більше не заважало, жодних застережень суддя не висловлював.
А вже 2 квітня 2013 року він виніс вирок. Попри фактичну відсутність доказів, надмірну кількість «явок» та багато інших підстав вважати, що порушено право всіх підсудних на справедливий суд, Антона Харитонова та Євгена Федорченка засуджено до 15 років ув’язнення, Сергія Дьомина – до 14 років.
Три роки «паламарі» провели в СІЗО і рік у колонії. Після Революції Гідності Сергія, Антона та Євгена виправдали а «справа паламарів» стала однієї з символів кривавого режиму Януковича, коли репрресіям піддавались невинні люди.
Читайте також: Один день бойового медика на фронті: відверті зізнання запорізького бійця
Більше новин у Телеграм: https://t.me/forpost_zp
