«Життя стало нестерпним і небезпечним»: енергодарська родина переселенців розповіла про жахи окупації

Завдяки домовленостям міських голів Енергодара та Славутича стало можливим розміщення енергодарців, які евакуювалися із захопленого міста, у гуртожитку славутицької лікарні. На початку жовтня туди вже почали селитися переселенці з Енергодара. А «першовідкривачами» стала багатодітна енергодарська родина Євгена та Юлії Хвостенко та троє їхніх діточок.

Невдовзі після поселення сім’я зустрілася з журналістами славутицького ТБ «МедіаДім» та розповіла історію свого життя в окупації.

«Великі черги, брак продовольства, шалені ціни, розраховуватися можна було тільки за готівку, якої майже не було в обігу. За переведення коштів з картки в готівку вимагали шалені відсотки. До нашого міста не доїжджали гумконвої, адже рашисти все відбирали. А ще — забирали в полон людей, мінували ліси, тобто почували себе, як вдома», — згадують Євген і Юлія.

Життя ставало не тільки нестерпним, але й небезпечним, особливо для дітей, тому на початку літа родина виїхала до Запоріжжя.

«Виїхати було надвичайно складно. Ми зібралися за ніч, потім 11,5 годин їхали через Токмак, проїжджали більше 20 російських блокпостів, і на кожному окупанти змушували виходити, показувати телефони і паспорти, роздягатися. В людей перевіряли татуювання, мозолі на руках (дивилися, чи ми не снайпери), допитувалися, куди і чому їдемо. Шукали військових і патріотів. На одному з блокпостів російський військовий хотів у чоловіка, що їхав разом нами в автобусі, забрати… шкарпетки, бо у того вояки навіть шкарпеток не було. Коли вже добралися до українських блокпостів і побачили наших військових, весь автобув зі сльозами радості почав вигукувати «Слава Україні!» — розповідає родина Хвостенко.

Після виїзду сім’я жила у рідних в Запоріжжі, а коли росіяни почали нещадно обстрілювати обласний центр, вирішила евакуюватися у Славутич. Виїжджали енергодарці 30 вересня — саме в той день, коли рашисти розстріляли мирну колону людей на авторинку у Запоріжжі.

До Славутича родина Хвостенко добиралася з волонтерами. На місці енергодарським переселенцям надали кімнату, допомогли з меблями, дітям подарували іграшки. Нині в гуртожитку місцевої лікарні вже дали опалення, є гаряча вода. Діти звикають до життя без постійних вибухів та сирен, ходять до школи та садочка, відвідують творчі гуртки.

Тим часом квартиру сім’ї в Енергодарі розграбували окупанти: під приводом пошуку зброї вони вдерлися до помешкання та винесли все, що їм сподобалося: побутову техніку, дитячі речі… Щоразу родина Хвостенко з жахом дізнається новини з рідного міста: про викрадення, катування, пограбування містян і сподівається на якнайскорішу деокупацію.

«Енергодар дуже чекає на звільнення. Всі цього чекають! Віримо, що Новий 2023 рік будемо зустрічати вже у вільному Енергодарі!» — каже родина.