Майже з перших днів повномасштабного вторгнення російські війська окупували більше половини території Запорізької області. Всі ці півтора роки війни ворог безчинствує і мародерить не лише у приватних домогосподарствах, розкрадання майна українців набуло насправді промислових масштабів. Окупанти масово вивозять на росію обладнання та майно підприємств, розташованих на нині захопленій території. За даними мера Мелітополя Івана Федорова, зараз вже призупинили свою діяльність майже 90% колись успішних виробництв. Втім, це стосується не всіх підприємств. Бізнесмени, котрі пішли на співпрацю з агресором, продовжують працювати та заробляти на своїх підприємствах. А оскільки більшість колаборантів переоформили свої фірми за російським законодавством, то і почали сплачувати податки окупантам. Та іноді співпраця з ворогом жодним чином не заважає зрадникам паралельно вести свій бізнес на вільній частині України і навіть у Європі. Форпост розпочинає низку матеріалів про роботу підприємств в окупації. З’ясовуємо, як товар із захопленого мелітопольського заводу посуду «Біол» потрапляє на полиці українських та європейських магазинів
Підприємство на двох
Мелітопольська торгова марка посуду «Біол» відома українським домогосподаркам вже понад 20 років. Чавунні гусятниці, сковорідки з антипригарним покриттям або ж декоративний емальований посуд могли конкурувати з більш дорогими закордонними аналогами. Причому, настільки вдало, що до активної фази війни підприємство більшою частиною орієнтувалось на експорт своєї продукції. В одному із інтерв’ю довоєнних часів директор ТОВ «ТД Біол» Олег Шостак заявив, що 55% їхньої продукції йде на експорт, у тому числі і в Європу. Щоправда, на ресурсах Міністерства економічного розвитку та торгівлі України основними державами експорту українського посуду ТМ «Біол» значаться РФ, Білорусь та Казахстан.
І це не дивно, адже до 2017 року потужності підприємства фактично знаходились у двох країнах: ТОВ «Біол», розташовувалось в українському Мелітополі, а ТОВ «ЮЗТК» — у російському Бєлгороді. Бізнесом навпіл володіли мелітопольці Олег Шостак та Олег Дунаєв. А це означає, що український завод посуду співпрацював з країною-ворогом вже після фактичного початку війни у 2014-му, коли росія окупувала Крим та фінансувала бойові дії у Донецькій та Луганській областях. Ця співпраця трохи зменшилась лише після того, як між компаньйонами виник майновий спір. Начеб-то бізнесмени домовились поділити підприємства: Шостак віддавав Дунаєву 3 мільйони доларів і свою частку у бєлгородському підприємстві, а той відмовлявся від володіння українським ТОВ «Біол». Але, за версією Шостака, після виконання ним його частини домовленості, Дунаєв від оборудки відмовився, і за право власності «Біолом» почалась довга судова тяганина. Певно, аби убезпечити свій бізнес, Олег Шостак у тому ж 2017 році заснував ТОВ «Торговий дім Біол» і всі торгові операції почав здійснювати через це підприємство. Формальною власницею фірми значиться, його ймовірна родичка Олена Шостак. А саме підприємство з початку війни змінило прописку з окупованого Мелітополя на Львів.
Довідка
До війни на мелітопольському заводі «Біол» працювало понад 400 людей. Підприємство було повного циклу виробництва, тобто усе необхідне для створення продукції було зосереджено на одній території. До складу заводу входили цех алюмінієвого та два цехи чавунного лиття, інструментальний цех, енергетико-механічна служба, цех виробів з пластмаси, а також склади готової продукції та матеріалів.
Робота на окупанта
Як відомо, рашисти окупували Мелітополь майже одразу після початку повномасштабного вторгнення у лютому минулого року. А у травні українські ЗМІ з посиланням на службу безпеки ТОВ «ТД Біол» повідомили, що озброєні військові почали вивозити на росію продукцію і техніку заводу. З листопада минулого року ТОВ «Біол» офіційно внесено до російських реєстрів. Щоправда, інформація про власника підприємства там відсутня, а керівником товариства значиться такий собі Олександр Шатохін. Чоловік паралельно зареєстрований індивідуальним підприємцем у Московській області та займається вантажними перевезеннями.
А от за даними місцевих ЗМІ, завод «Біол» повернув собі у власність його колишній співзасновник Олег Дунаєв. Раніше він був депутатом мелітопольської міської ради від Партії регіонів. За даними мелітопольських телеграм-каналів, Дунаєв є давнім прибічником «руського миру», кілька років тому переїхав до росії і начебто має громадянство країни-агресора. Після захоплення міста він повернувся у Мелітополь, палко підтримав ворога і відібравши завод «Біол», змусив колишнього бізнес-партнера Шостака поїхати з міста.
За інформацією місцевих активістів, що збирають інформацію про колаборантів, Дунаєв одразу передав частину приміщень заводу «Біол» у розпорядження окупантам. Там ворог, нібито, зберігає і ремонтує свою військову техніку. Але інша частина потужностей підприємства наразі продовжує виконувати свою основну роботу – виробництво посуду. А зважаючи на те, що «Біол» зареєстроване за російськими законами, сплачує податки у бюджет країни-агресора.
Тільки згідно даних ресурсу ImportGenius, з серпня по грудень минулого року мелітопольський завод експортував на росію майже 170 кілограмів свого посуду. Шість поставок було зроблено для ТОВ «ЮЗТК», яке належить Олегу Дунаєву і ще чотири для ТОВ «БП Групп». Засновник цієї фірми Іван Могилевський працює керівником відділу продажів того ж самого ТОВ «ЮЗТК».
А далі бєлгородське підприємство колаборанта Дунаєва експортує посуд в інші країни. Наприклад, продає посуд власного виробництва ТМ «Гардарика» в Узбекістан через ЧП «Мечта холдінг», а посуд не зазначеної торгової марки — у Молдову через ТОВ «Етномакс». Не виключено, що якраз продукцію мелітопольського «Біолу».
З окупації — на полиці українських магазинів
Та як виявилось, продукцію з заводів колаборанта сьогодні можна безперешкодно купити у кількох магазинах на вільній частині України. Наприклад, широким асортиментом сковорідок та каструль ТМ «Біол» торгує одна з найбільших українських мереж магазинів «Епіцентр». Журналісти Форпосту переконались: на полицях запорізького філіалу цього посуду немає. Втім, вироби «Біолу» можна без проблем замовити в онлайн-магазині торгової мережі. В асортименті – десятки найменувань від найдешевших кришок для каструль за 250 гривень до казанів та сковорідок за 4000 гривень.
Судячи з відгуків покупців, каструлі з окупованого заводу українці купували протягом усього минулого року. Журналісти Форпосту теж спробували замовити посуд ТМ «Біол» в онлайн-версії «Епіцентру». Виявилось, що зараз цю продукцію можна придбати у філіях «Епіцентру» в Києві, Дніпрі, Вінниці, Львові, Одесі, Полтаві та Харкові.
Ми зацікавились, яким же чином цей товар потрапляє з окупованої частини України на полиці наших магазинів. Звичайно, великі мережі магазинів мають склади, де теоретично можуть зберігати залишки попередніх закупівель. Втім, припущення, що магазини придбали до війни таку кількість товару, що вже півтора року не можуть його реалізувати, видається малоймовірним. Натомість є й інші версії: прямі закупівлі посуду в росії, або ж незаконний перетин товару з Мелітополя через фронтову зону. Із проханням розкрити ім’я постачальника посуду ми ще кілька місяців тому звернулись до головного офісу мережі магазинів «Епіцентр». Втім, відповіді на інформаційний запит журналісти Форпосту так і не отримали.
З’ясувати походження наявного в українських магазинах посуду ми спробували і безпосередньо у керівника нині прописаного у Львові ТОВ «ТД Біол» Олега Шостака. Передусім цікавило два питання: чи відновив «Біол» свою роботу на вільній території України і чи продовжує фірма вести підприємницьку діяльність після початку повномасштабного вторгнення. Втім, журналістський запит і цього разу залишився без відповіді.
Тим часом посуд ТМ «Біол» активно продають і у Європі. Наприклад, у Німеччині сковорідки та каструлі цієї торгової марки є в магазинах Метро, Отто та на онлайн-платформі Амазон. Продукцію з тимчасово окупованого Мелітополя також продовжують продавати у магазинах Литви, Латвії, росії та білорусі. За роз’ясненням, чи потрапляє цей товар у Європу через кордони України, журналісти Форпосту звернулись до Державної митної служби. Втім, відповідати на запит там також не поспішають.
Отже, у підсумку маємо повне ігнорування інформаційних запитів як з боку підприємців, що торгують посудом нині окупованого заводу, так і з боку прикордонників. Натоміть журналісти Форпосту помітили цікавий збіг: мережа магазинів «Епіцентр» наразі пропонує до продажу алюмінієвий посуд російської торгової марки «Калитва». Через міські довідники Мелітополя з’ясовуємо: підприємство «Біол» ще до війни виступало у ролі «дистриб’ютора» посуду цієї торгової марки та продавало його через свої фірмові магазини.
Посуд «Калитва» виробляється на однойменному заводі у місті Біла Калитва Ростовської області. Згідно російських реєстрів, засновником заводу є АТ «Алюміній металург рус». Підприємство входить до складу АТ «ОК Русал ТД», яке у свою чергу було засновано підприємством «Русал». А цю металургійну компанію пов’язують із гаманцем путіна, підсанкційним російським олігархом Олегом Дерипаскою. До речі, у Мінюсті США минулого року офіційно дійшли висновку, що Русал і досі контролюється мільярдером. Але українським бізнесменам це не заважає навіть через півтора роки повномасштабної війни продавати російські сковорідки з каструлями і таким чином опосередковано фінансувати ворога.
Авторка — Вікторія Бутко
