На зустріч до Запоріжжія завітала голова ВГО «Солідарна Молодь», депутатка Київської міської ради Дінара Габібуллаєва. Незважаючи на свій молодий вік, народна обраниця вже сьомий рік займається політикою. В інтерв’ю журналістам депутатка розповіла про реалії «великої» політики та те, які можливості дає організація українській молоді.
— Як ви прийшли до рішення балотуватись в депутати та чи складною була кампанія?
— Як я вирішила йти в депутати? Ну знаєте, це було питання не одного рішення – це було питання мого життя. З 2014 року я займалась молодіжною політикою. Ще тоді ми виходили на Майдан у Дніпрі й захищали Обласну державну адміністрацію від тих, хто вивішував триколор. Тоді я й зрозуміла, що наш вектор – європейський і нам треба розвиватись в цьому напрямку. У мене не було питання йти чи не йти, я розуміла, що в радах є інструменти, які можуть покращити життя людей, допоможуть розв’язувати певні проблеми. До того ж балотувалась я вже втретє. Попередні спроби дали мені розуміння, що політика – це точно те, чим би я хотіла займатись. Крок до депутатства був логічним з огляду на мою діяльність.
— Чи стикались ви зі стереотипами у своїй діяльності? Чи комфортно у партії працювати молодим?
— Зі стереотипами я стикалась кожного разу. Зокрема, стосовно того, що я жінка, молода, та взагалі ні на що не зможу вплинути. Звісно, що є речі з якими ми не погоджуємось, є суперечливі питання. Втім, зараз в нашій партії доволі цікавий та продуктивний синтез. Це дуже круто, що ми можемо спілкуватись з ідеологами, працювати і брати приклад з них. Ми особисто працюємо з Петром Олексійовичем, він є нашим ментором, наставником, він радить та підказує нам. Цікаво, що в молодіжному русі Петро Олексійович добре розбирається. Зокрема, ми розповідаємо власне бачення, він та інші депутати – своє, а в результаті народжується щось дуже хороше.
— Наскільки ваше уявлення про «велику політику» і реальність відрізнялись?
— Насправді, коли ти завжди в політиці, наступає розуміння деталей, але завжди доводиться навчатися додатково. Зараз я зіштовхнулась з багатьма бюрократичними процедурами в міській раді. Втім, я намагаюсь сприйняти це як досвід, який мені треба отримати та пережити аби в майбутньому вдосконалювати та виправляти.
— Які у вас є соціальні ліфти?
— «Європейська Солідарність» – це, напевне, єдина партія в Україні, яка має соціальні ліфти. В сучасній українській політиці вони не дуже популярні. Тобто, приходять якісь політичні проєкти, з тимчасовим політичним брендом. Туди заходять всі, хто може зайти й стають політиками, які й вершать долі людей. «Європейська Солідарність», маючи молодіжне крило, надає можливість його учасникам навчатись, стажуватись і потім ще балотуватись. На цих виборах нам вдалось зробити унікальну річ – ми зробили внутрішню квоту молоді в партіях. У кожній десятці-двадцятці були лідери «молодіжки» в регіонах. Нам було дуже важливо, аби в кожному обласному центрі були молоді люди з організації, які витратили на це багато часу. Зокрема це і є соціальні ліфти. Вони дають можливість молоді показувати результати роботи на прикладах, на історіях успіху.
— З яким меседжем приїхали до Запоріжжя?
— Часто Запоріжжя називають депресивним регіоном. Мені здається, що цей контраст між депресивністю та радянщиною може бути джерелом натхнення і прагнення не здаватися. Люди, які мають європейське бачення, не повинні відчувати себе в меншості, навпаки ми унікальні й треба шукати таких. Необхідно робити справи навіть тоді, коли здається, що це нереально. Немає нічого неможливого і наша організація це показала.
— Як ви оцінюєте запорізьке молодіжне крило?
— Є великий потенціал і, звісно, є куди розвиватись. Сьогодні ми поспілкувались і побачили, що в команду вступають дуже молоді учасники. До речі,у всій країні наявна спільна тенденція, що вік учасників падає. Коли я почала займатись «молодіжкою», учасникам, які доєднувались до нас, були від двадцяти років. Зараз молоді стає цікавою політика з більш раннього віку. Тут, наприклад, сиділи хлопчики та дівчатка 16-18 років і вони вже мають певну базу знать. Організація переходить на інший рівень і за цим цікаво спостерігати.
Спілкувалась: Руслана Полянська
