Майже десять років в Запоріжжі працює волонтерський центр «Кубик». За цей час волонтери пережили усіляке: конфлікти з владою, переїзди, зустрічі і розставання з сотнями людей на шляху. Але незмінним залишається одне: віра в перемогу і щодення кропітка праця для її наближення.
Журналісти Forpost дізнавались історію одного з найстаріших волонтерських центрів міста.
Запорізькі волонтери об’єднались в центр «Кубик» ще в 2015 році. Війна на Донбасі йщла стрімкими темпами, росіяни наступали і наші захисники потребували допомоги.
Центр заснував Сергій Брегеда – чоловік почав плести маскувальні сітки, згодом до нього долучились однодумці. Каже, їздити до інших волонтерських центрів було не зручно, тож вирішили відкрити свій.
«До того ж у нас дуже багато людей мешкає в Хортицькому районі. То ж і виникла така ідея створити центр тут. Дуже важко було збирати людей. Доводилось і оголошення робити, і пости писати», – пригадує Сергій.
Люди прийшли. Ідея єднала. Свою спільноту назвали «Кубик» – як конструкцію, на якій у центрі з чотирьох сторін плетуть маскувальні сітки.
Приміщення знайшли в підвалі під реанімацією новонароджених у 5 лікарні. Там працювали до 2022 року, доки в медзакладі не змінилось керівництво. Очільниця лікарні Ірина Кулєш спочатку попросила зменшити кількість волонтерів, а потім й зовсім попросила благодійників покинути приміщення, кажуть волонтери.
«У перші дні повномасштабного вторгнення до нас у підвал приходило щодня людей 70, їх було дуже багато! Потім керівництво лікарні сказало, що там сховище і попросило мене зменшити кількість людей. Але проханням все не закінчилося. Під приводом капітального ремонту підвалу нас з дитячої лікарні взагалі «випуляли», – згадує Сергій Брегеда.
Наступним місцем збору волонтерів став Палац культури «Хортицький». Але й там сусідство благодійників не сподобалось владі. Сергій Брегеда розповідає, що тодішня очільниця Департаменту культури і туризму Катерина Симонова навіть викликала поліцію, щоб вигнати волонтерів з приміщення.
« В ПК «Хортицький» ми були півроку. Потім довелося піти і звідти – не зійшлися у поглядах на нинішню владу з частиною волонтерів, які почали «грати в політику». А головне – був тиск від місцевої влади в особі директорки департаменту культури і туризму Катерини Сімонової. У Палац культури навіть поліція приїздила – чоловік 15 в бронежилетах», – розповідає Сергій Брегеда.
Навесні 2023го волонтери знайшли інше приміщення, де перебувають і по сьогодні. Робота для військових не припиняється жодного дня: волонтери плетуть маскувальні сітки різного розміру – від величезних 6х8 м на «кубіку», до стандартних на піраміді — 3х6 м.
Люди тут різні, але всіх об’єднує спільна мета.
«Це вже моя не перша війна. Але коли вибороли Незалежність нашої країни в 91-му, її ніхто не має права у нас забирати», – розповідає запоріжець Олександр, вправно перебираючи матеріал. Він афганець і поруч з шевроном волонтерського центру носить з собою завжди світлини ще з тієї війни.
Поруч пані Ніна, вона працює у водоканалі.
«Забезпечую весь Хортицький район водою. А вільний від роботи час я ще навіть в’яжу носки для військових. Сюди приходжу, ще в мене й чин волонтер», – розповідає про себе жінка.
В холодну пору року, як зараз, працювати доводиться при мінусовій температурі, бо приміщення не опалюється, але це не зупиняє волонтерів. Всі сюди приходять виключно за покликом серця. Втім бували і виключення: керівник центру пригадує, що якось отримав дзвінок від однієї з ветеранської організації. На тому кінці слухавки літня жінка питала, якщо вони долучать своїх людей до роботи то скільки будуть за це платити?
«Люди забувають що у нас війна і ворог близько. А головне нам постійно потрібні люди. Ми навчимо усьому. Колектив у нас дуже дружній. Має безліч нагород, грамот та прапорів від наших хлопців. Ми зараз вкрай їм потрібні. Та не потрібні нашій владі. Бо від неї допомоги 0. І це дуже неправильна позиція», – наголошує Сергій.
Роботу волонтерів відзначають військові і це для них головне. На добрі справи благословляють і священнослужителі. Отець Роман Вовк, настоятель парафії «Матері Божої Неустанної Помочі» УГКЦ розповідає, що вже не перший рік знайомий з центром.
«Напевно роки 2 точно я з ними знайомий. Вони тут всі схожі між собою. І я точно впевнений що це віра. Спочатку в Перемогу, і вже потім віра та бажання жити на своїй землі. Але якщо є бажання, то тоді й віра буде в те що ми зможемо перемогти. Бо ніхто б тут ось цього не робив та не мерз при майже мінусовій температурі», – каже священик.
Волонтерський центр «Кубик» завжди радий однодумцям. Бажаючим долучитись до спільної справи можуть звертатись до центру за телефоном +380980837350
Славко Твердохліб
Читайте також: «На подарунку був малюнок, як татуювання у Сашка»: мати військового, якого визнали загиблим, не вірить в смерть сина
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp
