З 1 березня 2024 року багатьом жителям півдня Запорізької області — біженцям від російського «звільнення», які були змушені шукати нове місце під сонцєм у вільній Україні, припинили платити навіть копійчану допомогу. Це призвело до того, що люди почали частіше повертатися у свої села та містечка — незважаючи на загрозу фільтрації, принижень, а то й арешту.
12 мільйонів «втікачів»
Загалом, згідно зі статистикою, від 3,6 до 5,4 мільйона українців «перемістилися» в межах України. А за межі країни виїхали, за різними оцінками, від шести до семи мільйонів людей. Із Мелітополя, за даними голови Запорізької обласної військової адміністрації Івана Федорова, виїхали 2/3 патріотично налаштованих городян.
У перший і другий рік війни, як пише «РІА-Мелітополь», якась турбота про переселенців (ВПО) мала місце. Не в останню чергу, завдяки небайдужим організаціям, міжнародним партнерам і волонтерам. Однак починаючи з 1 березня багатьом «категоріям» переселенців просто перестали платити й ті копійки (дві тисячі гривень на місяць — на дорослого, три — на дитину), які до цього так-сяк платилися.
— Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко нагадав, що переселенці за рішенням Кабміну залишаються без виплат уже понад місяць. На його думку, за минулий період влада нічого не зробила для переселенців, а тільки обіцяє їм світле майбутнє, — писав наш телеграм-канал кілька днів тому.
Це призвело до того, що люди, незважаючи на складність «маршруту» і ризики затримання, починають дедалі більше прагнути до того, щоб потрапити у своє рідне місто через аеропорт «Шереметьєво». Після скасування виплат кількість «возвращєнцев» збільшилася на 10-15%.
Також кількість пропусків через повторну спробу сягнула 80%. Приріст дають ті, хто вирішив виїхати, продати житло і повернутися. Сподіваючись, що зможуть вирішити свої фінансові питання.
— Тут пряма вина безглуздих рішень. Коли в людей просто забрали можливість оплачувати оренду, — упевнений Андрющенко.
«Лавочка» закривається!
З 1 березня 2024 року уряд переглянув механізм нарахування виплат ВПО. Фінансову допомогу не отримають люди, яких вважатимуть достатньо заможними. Виплати ВПО не будуть надаватись:
- пенсіонерам, які отримують щомісячну пенсію понад 9444 гривні;
- переселенцям, середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї яких перевищує 9444 гривні;
- сім’ям, які мають власне житло або автомобіль, іноземну валюту, великий депозит у банку.
Повідомляється, що рішення про скасування виплат ухвалюватимуть індивідуально для кожної сім’ї переселенців. Однак на ділі, з огляду на плутанину, що панує в країні, яка воює, такі рішення ухвалюватимуть або несправедливо, або запізно.
Водночас Кабмін заявляв, що виплати ВПО продовжаться ще на півроку для:
- пенсіонерів із місячною пенсією менше ніж 9444 гривні;
- особам з інвалідністю 1 і 2 групи;
- дітям з інвалідністю;
- дітям-сиротам і позбавленим батьківського піклування;
- сиротам віком до 23 років;
- прийомним батькам.
Решті ВПО з березня перестануть нараховувати допомогу автоматично. Також право на продовження допомоги мають такі категорії:
- члени сімей перерахованих раніше осіб;
- сім’ї з дітьми до 14 років, які не мають можливості віддати дитину до дитячого садка або офлайн-школи та змушені не працювати;
- ВПО з дітьми до 14 років, які живуть у зоні бойових дій;
- багатодітні сім’ї;
- особи, які втратили працездатність і не мають пенсії.
Крім цього, у тих, хто претендує на виплату допомоги і є працездатним, регулярно вимагатимуть або влаштуватися на роботу, або стати на облік у центрі зайнятості.
Біженці в «тіні»
Тут є відразу кілька підводних каменів.
По-перше, знайти роботу в Україні — тим більше таку, за яку платять нормальні гроші — зараз дуже непросто. Тим паче, що багато ВПО прибули з невеликих містечок і сіл, і про такий вид діяльності, як дистанційна робота або IT-сфера, знають лише з чуток.
Багато хто з них є «людьми однієї професії», і перенавчатися, тим паче, будучи у віці 40+, вкрай складно.
По-друге, постановка на облік у центр зайнятості зовсім не гарантує отримання хоч якоїсь роботи — нехай навіть і не за профілем.
Судіть самі: станом на січень 2024 року, згідно з інформацією Державної служби зайнятості України, статус безробітного мають 96120 людей. А вільних вакансій «офіційно» є 32 388 — тобто, на одне робоче місце припадає майже три людини.
Зазначимо, що на 1 січня 2023 року «офіційних» безробітних нарахували 186508 безробітних, а вакансій було значно менше — 21241.
Ну, і по-третє: зменшення кількості «офіційних» безробітних може свідчити про острах мобілізації. Бо подібний «ярмарок вакансій» — просто знахідка для військкома.
А роз’яснювальна робота з людьми щодо цього ведеться дуже слабко або не ведеться зовсім. Ось і вважають за краще «біженці» особливо не світитися — від гріха подалі. Оскільки моторошні відео «полювання» на потенційних «мобіків» вони бачать, а ось роботу держави в сенсі пояснити і розповісти — якраз ні.
Образа на Україну
Є у «біженців» образа на державу і ось ще в якому розрізі: ті, багато хто з тих, хто залишилися в Мелітополі (а серед них є й зрадники), отримують дві зарплати або пенсії: одну — від України, а другу — від окупантів.
Як би після деокупації Медового міста не почалися масові самосуди над такими «кулаками». Причому бити будуть не за паспортом, а по фізіономії — і постраждати можуть цілком собі невинні люди.
У деяких мелітопольських ВПО виникло відчуття непотрібності. Подібні думки висловлюються і в коментарях під статтями на РІА-Південь. Люди нарікають: двох тисяч на місяць ні на що не вистачало, а тут і цих грошей позбавили.
— Моя мама з моїм сином у Вінниці, якби не сестра, яка знімає квартиру, хрін би вони прожили на 2000+3000 грн.
— Неважливо скільки платили, 2000 чи 3000 грн, але вони зайвими не були. А ці клоуни, що сидять там і отримують по 100000 грн, тільки й думають як побільше народ обібрати
— 2000 якраз вистачало зняти будинок, без води і зручностями на вулиці. І то, не скрізь. А комуналку за свій рахунок. Зате наші депутати навіть за проїзд у комунальному транспорті отримують допомогу.
Але найбільше зачепив за живе наступний коментар:
— Почитаєш, і таке враження, що дехто вважає всіх ВПО мільйонерами, бо вони виїжджали з валізами грошей через Василівку. Кому допомогли ті 2000 гривень? Може, тому, хто не може влаштуватися на роботу, щоб вижити? Або як одна дама говорила: «Виїжджайте з окупації, ми вас чекаємо, надамо і житло, і працевлаштуємо, і в усьому підтримаємо. А тепер ВПО стали бомжами і жебраками у своїй країні, і вони не потрібні нікому. А пан Стефанчук (голова Верховної Ради — ред.) своїй тещі платить за оренду житла з державної компенсації.
Дуже складно з цим не погодитися. Як і визнати: проблема з кожним днем — дедалі гостріша й гостріша. І це на руку лише окупантам та їхній пропаганді.
