Суд оголосив вирок молодику, який ошукував запоріжців, що хотіли придбати бронежилети для українських військових.
За інформацією Запорізької обласної прокуратури, доведено, що у березні 2022 року 22-річний житель Запоріжжя скористався запровадженням воєнного стану в Україні та розробив шахрайську схему викрадення грошей у громадян.
Спочатку він розміщував оголошення у месенджері «Телеграм» про продаж військового тактичного спорядження. Потім у листуванні з потенційними покупцями представлявся волонтером з Дніпропетровщини, входив до них у довіру та домовлявся про продаж неіснуючих бронежилетів.
Переконавши у такий спосіб двох покупців про наявність обраних позицій, засуджений отримав від них повну оплату. Але замовлений товар не надіслав.
Молодика визнано винним у шахрайстві, вчиненому шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190 КК України). Його засуджено до 5 років позбавлення волі.
Нагадаємо, перехоплення СБУ свідчать, що російські окупанти деморалізовані та вважають війну в Україні справжнім пеклом. У частини з них переважають думки, як втекти додому. І вони, не приховуючи, обговорюють це з родичами.
Так, мати ділиться з сином «афганським» дідовим рецептом, як симулювати психічний розлад: «Иди в медпункт, говори, что меня сильно болит голова, давит там на уши, мне кажется, что со мной кто-то разговаривает, я ночью просыпаюсь, и …натягивать каску на глаза, понял?.. Дайте мне какую-нибудь таблетку, мне плохо, у меня сильно болит голова, короче, чтоб ты, типа, включал васю».
А ось іншому «герою», який наразі знаходиться у Запорізькій області, друг запропонував безболісно зламати руку: «Нажрись и с танка пизд*нись. Главное, чтобы шею не сломал. Прямо руками вперед… Прыгай, как щучкой в воду. Главное обе не сломай…».
Та найбільш «винахідливими» виявилися контрактники елітної «краснознаменной» 39 окремої мотострілкової бригади. Вони просто на марші прострілювали один одному м’які частини тіла, щоб не було наслідків для здоров’я.
До слова, це не допомогло їм повернутися додому. Їх підлікували і знову відправили у підрозділ. Натомість їхньому командиру довелося перед командуванням пояснювати такі «доблесні» і прицільні поранення своїх підлеглих.
