87-річна Антоніна Василівна, переселенка з села Інженерне, в шелтері у Запоріжжі готується до свят. Жінка вишиває ікони, які потім дарує людям.
Її батьківську хату в рідному селі розбили ворожі міни.
Там залишились не лише спогади, могили рідних, похований син. А й багато робіт- що вона почала вишивати ще з малечку – з семи років. Переважно це візерунки, «шевченки», ікони та тварини.
Свої роботи вона переважно дарувала людям та роздавала близьким родичам. Вивести з собою жінка змогла лише маленьку торбу, де було її життя.
Частину робіт вона створювала вже тут, у Запоріжжі.
«Хочу дочекатися, того часу, аби можна було приїхати її рідне село. У нас в родині рід довгожителів. Багато хто доживав майже до 100 років, не дивлячись на важку працю. Я з юнацтва працювала в колхозі під час косовиці на полі. 10 років дояркою, потім на пресах на підприємстві, а далі на сушці картону», — говорить Антоніна Іванченко.
В рідному селі у неї дуже багато чого залишилось але на жаль нічого з цього не вціліло. Жінка зі сльозами згадує рідний дім та мирне життя.
Читайте також: Стало відомо, як працюватимуть церкви на Великдень у Запоріжжі
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp
