В аналітиці для «Українського погляду» народний депутат восьмого скликання, голова Запорізької територіальної організації партії «Європейська Солідарність» Ігор Артюшенко охарактеризував верхівку української влади. Він зазначив, що країна та добробут українців стають заручниками другосортних спектаклів зелених блазнів.
Далі — текст повністю.
Вже більше трьох місяців Україна живе без уряду – без виконавчої гілки влади.
Так, де-юре Кабмін є на папері (хоч і недоукомплектований), але фактично його не існує, бо досі немає ухваленої програми дій.
А тому три місяці взагалі невідомо, чим той другий уряд Зеленського має займатися в економічній, соціальній, оборонній чи зовнішній політиці та за що потім має нести всю повноту відповідальності.
Урядовці просто ходять щодня (можливо) на роботу, сидять в просторих кабінетах, п’ють каву (або не каву), колупаються в носі, вдають із себе поважних персон перед камерами та отримують гарну зарплату (і не тільки) за наші податки.
Бо якщо немає плану дій, то нема і самої дії. Це очевидно навіть школяру.
Але я б не казав, що виключно міністри мають нести всю відповідальність за свою бездіяльність, бо програму дій затверджують не вони, а Верховна Рада. Точніше кажучи – монобільшість Зеленського, яка цей уряд і призначила.
І в цій цій монобільшості, яка налічує до 250 депутатів, запропоновану програму підтримало менше 180, замість необхідних мінімум 226.
Абсурд, скажете Ви?
Так. І не помилитесь.
Бо Зеленський особисто підбирав кандидатури на посади міністрів, про що сам публічно казав, монобільшість Зеленського всіх їх затвердила, а тепер, вже три місяці, вони не підтримують урядову програму. Що це, як не абсурд?
Але справжня причина такої алогічності одна – без програми дій Кабмін можна викинути на смітник історії у будь-який момент, бо в такому разі нема річного імунітету від звільнення.
Звичайно, попередньо навішавши на нього всіх собак – всі проблеми та провали.
І саме це, звичайно, Зеленський і зробить, коли йому знову треба буде розказати плебсу казочку про «доброго царя і поганих бояр».
Вже цієї осені.
Шкода тільки, що країна та добробут українців стають заручниками таких другосортних спектаклів зелених блазнів.
І поки народ дивиться це трагікомедійне дійство, в самих міністерствах відбувається повернення у 2010-2013 роки, ніби на Банковій винайшли машину часу.
Я пропоную просто прочитати дослівну цитату новоспеченого т.в.о. Міністра освіти та науки України Сергія Шкарлета.
«Політичні орієнтири я обрав ще у 2004 році. На президентських виборах підтримував Віктора Януковича. Не змінив своїх переконань навіть тоді, коли довелося відчути на собі певний тиск тодішньої правлячої партії, яка наполегливо пропонувала отримати її партквиток. Я повністю поділяю погляди і принципи Партії регіонів».
Це не вирвані з тексту слова, як люблять зараз виправдовуватися слуги. Бо в дійсності контекст ще гірший.
Є інформація, що під час Революції Гідності новопризначений міністр погрожував студентам та навіть вимагав зняти прапор України зі студентського гуртожитку.
Велика частина наукових робіт т.в.о. міністра – суцільний плагіат. Якби сучасне керівництво України було освіченим, то б зрозуміло, що це означає. І Сергій Шкарлет вже давно не був би ректором Чернігівського державного технологічного університету, не кажучи про міністерську посаду.
Колишня очільниця МОНу Ганна Новосад, яку аж ніяк не можна запідозрити в штучній нелюбові до команди Зеленського, вважає, що Сергій Шкарлет є креатурою ректорів-корупціонерів, а основні зміни за нового міністра будуть наступними:
– скасування ЗНО на вступ після коледжів;
– скасування ЗНО на магістратуру;
– скасування KPI для ректорів;
– скасування індикативної собівартості;
– скасування фінансування університетів за результатами їх діяльності.
Тобто освітою та наукою в Україні керує проросійськи налаштований регіонал, науковий крадій та ставленик феодалів-ректорів.
Якщо такі кадри активно заходять на вищі державні посади, то і не дивно, чому влада знову атакує українську мову.
В законодавчому регулюванні мовного питання рік тому була поставлена жирна крапка – прийнятий закон про державну мову. Боротьба за цей закон точилася тридцять років і зрештою Україна його отримала. Я був одним зі співавторів мовного закону і добре пам’ятаю, як важко було переконувати та просувати законопроект в Раді.
Сторінка була перегорнута, а українська мова нарешті стала захищеною й отримала можливість для вільного розвитку.
Далі прийняте законодавство необхідно просто системно впроваджувати, імплементувати, контролювати виконання та дотримання закону. Але сьогоднішня влада «слуг» не може заспокоїтися з такою «насильницькою українізацією українців в Україні» та постійно вносить пропозиції по зміні мовного законодавства.
Це й законопроект №2362 одіозного депутата Максима Бужанського, який пропонує скасувати перехід з 1 вересня 2020 року на навчання українською мовою тих учнів 5-11 класів, які досі навчалися російською.
Законопроект №2693 «Про медіа», в якому практично знищується такий важливий інструмент протидії російській інформаційній агресії, як перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці.
Новий наступ на українську мову – законопроект №3717, який дозволяє навчати іноземних студентів російською мовою. Це типовий реваншистський проект, який з’явився одразу після призначення виконувачем обов’язки міністра освіти регіонала Сергія Шкарлета. Видно, для того і призначили цього пана – для повернення корупції та проросійськості у навчальні заклади.
І на завершення – про моральний портрет влади.
Минулого тижня в Миколаєві стався скандал. Керівник партії та керівник фракції «Слуга народу» обговорювали кандидатку на посаду міського голови, називаючи її «корабельною сосною» та «робочою бабою».
Якби двоє 17-річних підлітків десь на лавочці у дворі після дискотеки пили пиво та обговорювали жінок, то ситуація була б не приємна, але зрозуміла з огляду на обставини, вік та освіту.
Але ж перед нами не прищаві підлітки-птушники, а еліта держави! Голова партії влади та голова монобільшості у Верховній Раді!
І в першу чергу вони принижують самі себе, коли дозволяють собі думати і говорити таким чином.
Нехай допустимо, що їх погано виховали, що їм не вистачає морально-етичних якостей, але ж не треба багато розуму, щоб не висловлюватися нецензурно, коли поруч з тобою мікрофон і сидять журналісти.
Якщо ви моральні потвори, то хоч розумом користуйтесь!
У мене виникає питання до членства партії «слуг», якщо воно існує. Якщо вони толерують подібні висловлювання, то тоді вони такі ж самі. В іншому випадку вони повинні негайно вийти з партії або вимагати зняти керівника, щоб не ганьбитися самим.
Те саме питання до фракції слуг у Верховній Раді. Якщо лідер фракції дозволяє собі подібний сексизм та вульгарщину, а депутати мовчать, то це означає, що вони толерують таке відношення до жінок і опускаються до рівня гопників.
А найгірше в ситуації, що ці моральні потвори ще й боягузи та патологічні брехуни. Бо замість того, щоб елементарно визнати провину і вибачитись, вони почали нахабно брехати на всю країну про якийсь монтаж, який просто є неможливим під час прямого ефіру.
Отаке от вище політичне керівництво держави.
Але до Зеленського в цьому випадку у мене питань жодних. Бо як добре видно з того ж відео, він має такі самі морально-етичні якості, як і ці двоє.
Бо «яке їхало, таке й здибало» – він їх особисто підбирав, сам наділив депутатськими мандатами і владою. І йому з такими зручно та комфортно. А от соромно, огидно та обурливо, виходить, тільки нам.
Ігор Артюшенко
