Ціни на постачання тепла населенню при сьогоднішній вартості газу можуть становити менше 1 400 грн. за 1 Гкал, вважає прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Зменшити вартість опалення можна завдяки енергомодернізації та енергоефективності.
Рівні умови — різна ціна
— Тарифи на газ для теплокомуненерго є однаковими. Але коли ми порівнюємо тарифи на тепло по всій країні, то помічаємо суттєву різницю вартості тепла в різних містах. Кінцева вартість тепла та гарячої води залежить від технології виробництва, мінімізації втрат, об’єктивного обліку, від заходів енергозбереження. І завдяки децентралізації можливості у всіх регіонах однакові, — наголошує прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
В межах країнах ціни на тепло коливаються від 1312 грн. за 1 Гкал тепла у Івано-Франківську та 1249 грн. у Тернополі — до 1847 у Луцьку, або 1852 грн. у Кропивницькому.
За інформацією Запорізької облдержадміністрації, на кінець лютого середні тарифи на тепло по регіону становили 1474,24 грн. за Гкал. Максимальний тариф для населення складає 2148,78 грн. за Гкал у Вільнянську. У Бердянську місяць тому міська влада “оновила” тариф до 1 852 грн. за Гкал. У Запоріжжі тепло коштує 1481 грн/
Хто і як «складає» тепло?
Ситуація, коли за однакової ціни на газ і при практично однаковій структурі виробництва тепла і споживання в одному місті 1 Гкал обходиться споживачеві на 40% дорожче, ніж в іншому, свідчить про системні помилки тих, хто це тепло виробляє.
Фахівці у сфері ЖКГ пояснюють: ціна на тепло має зворотну пропорційність до енергоефективності підприємства. Якщо котельня модернізована, вона ефективно “переробляє” газ на тепло та гарячу воду, якщо мережі в нормальному стані і тепло “не губиться” при транспортуванні до споживачів, то відповідно і вартість одиниці тепла є нижчою.
Вартість 1 Гкал розраховується комунальними та комерційними компаніями – постачальниками тепла та гарячої води — на основі розрахунків, у більшості випадків погоджених і затверджених органами місцевого самоврядування.
— На сьогодні із 1644 підприємств теплокомуненерго, а це 98%, тільки 26 є ліцензіатами НКРЕКП, всі інші підпорядковані органам місцевого самоврядування. Тож формування тарифної політики на послуги з теплопостачання належить до компетенції органів місцевого самоврядування, — пояснює заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Едуард Кругляк. — Органи місцевого самоврядування несуть повну відповідальність за кожну цифру у затверджених ними тарифах. І ці тарифи мають бути стовідсотково справедливими.
Населення сплачує за тепло або за лічильниками, або за розрахунковими нормами за 1 кв. м житлової площі з урахуванням кореляції на погодні умови. У другому випадку пересічному громадянину складніше відслідкувати, наскільки об’єктивно була нарахована плата.
Є лічильник — немає маніпуляцій
Одним з механізмів захисту прав українців як споживачів тепла, гарячої води та газу є встановлення лічильників. Адже лічильник унеможливлює “зайві” нарахування та корупційні оборудки з об’ємами поставлених або не поставлених ресурсів.
Нагадаємо, у лютому уряд зобов’язав НАК “Нафтогаз” та теплопостачальників безкоштовно встановити громадянам близько трьох з половиною мільйонів лічильників.
— Лише 80% українців мають повний облік тепла, а 20% тепла є необлікованим. Таким чином, з’являється мегаможливість для зловживань. По газу така ж проблема. Близько 3 млн. лічильників на сьогодні відсутні в Україні. А це 3 мільйони домогосподарств, якими можна маніпулювати різними нормами споживання, — зробив висновок Володимир Гройсман.
У Запорізькій області теплові лічильники встановлені майже у 100% будинків, але з газовими ситуація є значно гіршою, і її потрібно виправляти якнайшвидше.
Очільник уряду доручив НКРЕКП, Антимонопольному комітету, Державній службі з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів провести ретельні перевірки організацій-енергопостачальників. Їхнє завдання — у випадках завищення рахунків накласти штрафи на недобросовісних постачальників і захистити таким чином права споживачів.
ЖКГ потребує системних реформ
Ситуація в українському ЖКГ свідчить про системні недопрацювання на місцях. Наприклад, за офіційною статистикою в Україні 7 тисяч км тепломереж знаходяться у аварійному стані, втім торік органи місцевого самоврядування відремонтували лише 240 км мереж. Із 12,5 млрд. грн., виділених урядом на підготовку до опалювального сезону 2018/2019, на місцях використали лише четверту частину коштів. Всупереч господарницькому глузду майже 9 млрд. грн. місцеві чиновники не використали: не провели ремонтів тепломереж, не відновили системи водопостачання, не встановили енергоефективне обладнання. Хоча саме на ці заходи і отримали урядові кошти.
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман закликав міських голів надати чіткий план модернізації й розвитку ЖКГ на 2019-2020 роки. Більшість коштів, виділених урядом, мають бути проінвестовані саме в оптимізацію виробництва тепла та системи його постачання. Від цього напряму залежать розміри вартості тепла і гарячої води для українців.
Олег Захаров
