Щорічно у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв трьох Голодоморів — 1921-1923 років, 1932-1933 років та 1946-1947 років. Цьогоріч дата випала на 26 листопада.
Цього року, 2022, – 90-ті роковини Голодомору 1932-1933 років.Він охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан.
О 16 годині оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція “Запали свічку”, у межах якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку на своєму вікні.
Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це намагались висвітлити спершу радянські, а згодом російські історики.
“Смерть через голод” стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. Це покарання здійснювалося шляхом знищення української культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану “українську проблему” за наказом Йосипа Сталіна.
Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі.
Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів та майна як штрафів за невиконання плану здачі хліба.
Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим “чорних дошок” і заборона голодуючих виїжджати за межі України. Колгоспи і села, занесені на “чорні дошки”, оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. 22,4 мільйона людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.
Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зроблено заяву про відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.
Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня. Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.
Реальні цифри загиблих замовчувалися, що підтверджується наданим владою розпорядженням не реєструвати смерть дітей у віці до одного року.
Українці у віці від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору. У зв’язку з цим, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 року у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не було зафіксовано.
В Україні існує Єдиний реєстр жертв Голодомору. Пошук імен жертв геноциду продовжується.
Голодомор 1392-1933 років став другим для українців. Перший, штучний Голодомор тривав з 1921 по 1923 роки, який став наслідком поразки Української революції 1917-1921 років.
“У 1921 році крім природних факторів – небаченої посухи, що охопила значні території – до катастрофічного становища селян спричинилася грабіжницька політика більшовицької Росії, яка розглядала селянство як “підозрілий елемент”, який постійно перебуває під впливом “класових ворогів”. А Україну – як сировинний придаток, що мав забезпечувати “диктатуру пролетаріату” всім необхідним, у першу чергу – продовольством”, – зазначають в Інституті національної пам’яті.
Голод 1921-1923 років не приховували від міжнародної спільноти. Проте гуманітарну допомогу везли саме на Поволжя, а степові зони України продовжували віддавали продукти у Росію. Лише в серпні 1922 року продовольчі пайки з гуманітарних місій почали отримувати й українці.
Третій штучний Голодомор радянська комуністична влада влаштувала українцям у 1946-1947 роках. Він забрав життя понад 1,5 мільйона українців. В умовах повоєнної розрухи радянська влада, використовуючи досвід організації Голодомору 1932–1933 рр., вилучила з українських сіл майже все збіжжя та овочі, надмірну кількість продуктів тваринництва й вивезла поза межі України.
