Цикл розповідей від мам та волонтерів про дитячу гематологію Запоріжжя продовжить довгоочікуваний коментар від завідувача відділення Віталія Бородіна. Ми довго намагалися отримати коментар, і коли нам вдалося нарешті зв’язатися, лікар навіть запрошував нас провести у відділенні цілий день. Нам запропонували попрацювати разом з лікарем та медсестрами. Але нас цікавив коментар з приводу конкретних питань, тому порушувати спокій маленьких пацієнтів ми не наважилися та й неодноразово були свідками демонстрацій та показух за присутності журналіста.
Після перемовин, Віталій Бородін дав відповідь на три основних питання, які нас цікавили.
З приводу обладнання, яке дарували волонтери — пральної та сушильної машинки, якими не дозволяють користуватися батькам у відділенні:
Батьки в нас жоден в брудному одязі не ходить, повірте. В нас є лікарняна пральня, де можна спокійно попрати й зібрати. І є ті пральні машини, які придбані Альбертом Анатолійовичем (президентом БФ «Щаслива дитина» Альбертом Павловим, ред.), дві особисто мною.
Прання відбувається за певним часом. Це не те, що вночі одні шкарпетки закинув. Логічно? А, мабуть, збирається, щоб не бовталося. Машинка на скільки розрахована? На 5-6 кілограмів. Погодьтеся, не дуже логічно прати одні шкарпеточки, або одні трусики. Тобто збирається і преться, коли збирається певна кількість або білої, або темної білизни. Ось, бо нас же не фінансують в лікарні на цей час, тим необхідним приладдям, яке необхідне для прання. Правда? Так, і попрали й розвісили, й висушили. Іноді навіть батькам прасуємо.
Звичайно, звичайно. Бо якщо вночі, то вибачте, одна чергова медсестра на зміні з 25-35 дітьми, природно, що вона не буде цим займатися. Батьки ж приходять прати в їм зручний час. Але, повірте, ми гроші не беремо за такі дрібниці.
З приводу хімієтерапії. Батьки ваших пацієнтів припускають, що медсестри плутають пакети з хімією, немає належного маркування, навіть розповідали про смерть дитини від надто сильної хімії, її мама підозрює, що дитину вбила безвідповідальність. Також розповідали стосовно компонентів крові: були скарги, що з пакетів знімали дати і компоненти були прострочені.
Ні. Яким чином? Як це можна довести? Якщо в листі (лист призначення, ред.) написано чіткий розрахунок дози хімієпрепарату. Медсестра розводить хімієтерапію в спеціальних умовах згідно з листом призначення. Це досить складний процес, в якому залучені спеціальні механізми.
Дитині роблять призначення згідно з протоколом лікування. Протокол лікування може бути однаковий, але показники дітей відрізняються, і такого, щоб у відділення були діти з однаковими призначеннями — не буває. У кожної дитини свій час введення препарату, різні дозування. Це ж не те, що медсестра усім в один час робить хімію. Препарати вводять цілодобово, і розводять безпосередньо перед введенням. Тобто одному пацієнтові можуть почати вводити вранці, іншому пізніше. Тож такі помилки просто неможливі.
Стосовно компонентів крові — вони переперевіряються перед введенням у спеціальній машині, робиться аналіз, який показує, чи «живі» компоненти. Різні компоненти у відділення поступають у різному вигляді. Наприклад, одні в замороженому, інші в рідкому в спецпакетах. Заморожені компоненти розморожують у спеціальній механічній бані, яка налаштована на температуру тіла, щоб усі компоненти лишилися неушкоджені. Дати з пакетів знімаються, що в цьому такого? Ви ж у смітнику не рилися, щоб стверджувати, що вони прострочені. Та й взагалі, як ви собі усе це уявляєте — непридатна для переливання кров у відділенні гематології? Хто її туди запустить? Це підсудна справа.
З приводу медперсоналу — чи вистачає працівників у відділенні, або може є потреби у чомусь іншому
На сьогодні відділення не укомплектоване. У нас працює усього один гематолог, лікар після інтернатури, сестра-господарка, старша медична сестра і декілька медсестер.
На таку кількість дітей має бути більше медсестер, а в нас на нічне чергування лишається лише одна сестра. Ви уявляєте яке на неї іде навантаження? Вона має заповнити за зміну понад тридцять журналів, серед яких журнал використання електричної енергії тощо. А ще передивитися і зробити відмітки в усіх листах призначення. Розвести усі необхідні препарати, підключити усіх пацієнтів, зайти до кожного.
Стосовно лікарів. Наприклад, я. У відділені я з раннього ранку до пізнього вечора. Окрім своєї основної праці — лікування дітей, я займаюсь ще й паперовою роботою. Мені потрібно кожну дитину подивитися, розписати й розрахувати для неї лікування. А потім в суботу я приїжджаю на роботу, бо в будні дні мені не лишається часу на те, щоб займатися паперами й звітами, вносити історії хвороби до електронної бази.
Молоді лікарі не витримують. Бо ця спеціалізація має бути покликанням. А інакше нащо сюди йти молодому спеціалісту? У мене молода лікарка після інтернатури отримує 4700 на місяць, плюс доплату до мінімальної заробітної плати за законом. Скажіть, чи це нормально — вісім років вчитися за гроші, щоб потім отримувати ось таку зарплатню? Ні, не нормально. А спеціаліста ще треба виховати й навчити, бо гематологія — це складна спеціалізація де не може бути помилок. Але держава не надає таким лікарям жодного стимулу, бо їхня зарплатня на рівні із зарплатнею санітарки. Так може легше піти мити підлогу, аніж працювати лікарем, беручи на себе відповідальність за життя дітей?
Читайте також попередні матеріали циклу про відділення гематології ЗОКДЛ:
